Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»
Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська» - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»

Электронная книга - «Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»». Краткое содержание книги:

«Хроніка війни» — це документальне дослідження, літопис-хроніка подій 2014—2020 років в Україні, від завершального етапу Майдану до наших днів. Метою написання книги було прагнення переосмислити новітню історію, нагадати хронологію подій, що призвели до анексії Криму Російською Федерацією і початку гібридної збройної військової агресії РФ на Донбасі. Упорядники переглянули і хронологічно впорядкували тисячі публікацій щоденних новин і повідомлень з офіційних джерел.
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
Другий том «Від першого до другого ‘‘Мінська’’» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» висвітлює події з вересня 2014 року до 20 лютого 2015 року.
1 ... 125 126 127 128 129 130 131 132 133 ... 167
Перейти на страницу:

І на тих словах Георгіна якось із горем навпіл пережила ще два тижні, періодично набираючи то шпиталі, то морги.

— А потім нам розповідали, що Рома лежить із простреленою головою в комі в донецькій лікарні: ми тоді бігом знайшли контакти нашої родички, яка не змогла виїхати з окуповано території, і вона рушила до Донецька шукати того хлопця, що лежав у комі.

Георгіна періодично показувала мені закладки у своєму телефоні, які вона робила з тих ресурсів, де знаходила якісь відомості про Рому, про «Цербер», про того пораненого хлопця в донецькій лікарні.

— Але раптом Марії Йосипівній, це Васьова мама, зателефонували з Дніпра, щоб вона приїхала на впізнання. Звідти вона дзвонила мені і розповідала, як впізнала Васю і що має надію знайти й нашого Романа.

Я була вражена її стійкістю: побачити тіло своєї дитини, і після цього ще й шукати нашого Рому... Ну можеш це собі уявити? Але вона шукала. А ми надіялися. Васю повезли додому, а ми тут читали за нього в храмі молитви.

А вранці до втомленої очікуванням Георгіни знову зателефонувала Марія Йосипівна.

— Пробачте мені... я не хочу бути чорним вісником, але вам треба їхати до Дніпра... Здається, Рому таки знайшли.

Георгінин чоловік, тітка та Ромина наречена рушили на Схід, а Георгіна з мамою і братом, ніби вже розуміючи неминуче, почали готуватися до похорону. Мамі було дуже важко: так трапилося, що вона була за кордоном, коли Рома був на фронті, і вона не бачила його більш ніж рік і не застала живим.

— Можете сказати дзвонарю, аби бив у дзвони, сказав телефоном Георгінин чоловік.

З’ясувалося, що тіло Романа привезли до Дніпровського моргу того ж вечора, коли там знайшли й упізнали Василя Білака.

— Знаєш, мій брат був простим хлопцем, який хоч і був наполовину угорець, але так вболівав за Україну, що віддав за неї життя. Він по спеціальності був взагалі слюсарем із ремонту автомобілів. А коли почався Майдан, то він із друзями з перших днів його підтримав й активно розвивав його у Виноградові. А потім — фронт. І знаєш, він часто бував за кордоном, в Угорщині, тут до неї рукою подати, але там все трохи по-іншому. Так от він бачив рівень життя там, тому так хотів вступу України до Євросоюзу, хотів, аби стало легше й приємніше жити в Україні. Знаєте, і Рома, і я, і вся наша родина — наполовину угорці, а наполовину українці. Ми вміємо добре говорити, читати й писати і українською, і угорською, і він мав змогу поїхати в Угорщину й не йти в АТО. Але він вибрав фронт, щоб рятувати Україну. І цим уся наша сім’я пишається.

Георгіна перевела подих і глянула на велику фотографію брата в чорній простій рамі.

• Зведення новин

Дев’ять українських військових загинули і ще 26 отримали поранення в ході «антитерористичної операції» 8 лютого.

Про це на брифінгу сказав виконувач обов’язків прес-секретаря Генерального штабу Владислав Селезньов.

Речник штабу АТО Анатолій Стельмах також повідомив, що сили АТО за неділю знищили близько 200 терористів і 15 одиниць ворожої військової техніки.

• Під Дебальцевим українські військові відбили атаки бойовиків та знищили їхніх 4 танки.

Про це під час брифінгу повідомив речник АТО Андрій Лисенко. Він зазначив, що найскладнішою залишається ситуація поблизу Дебальцевого.

• Спроба терористів перерізати «дорогу життя» Артемівськ —Дебальцеве провалилася.

Про це написав у своєму Фейсбук народний депутат комбат «Донбасу» Семен Семенченко.

«Частини ЗСУ, протидиверсійна група батальйону «Донбас», посилена бронетехнікою. Спроба перерізати дорогу життя Дебальцеве — Артемівськ провалилася. На випадок підходу свіжих сил противника підтягнуті значні резерви. Йде бій», — написав він.

• В результаті боєзіткнення військовослужбовців ЗСУ з бойовиками українські бійці захопили кілька реактивних піхотних вогнеметів «Джміль» («Шмель»).

1 ... 125 126 127 128 129 130 131 132 133 ... 167
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)