Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»
- Автор: Бура Дар’я, Красовицький Олександр
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9501-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»». Краткое содержание книги:
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
Другий том «Від першого до другого ‘‘Мінська’’» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» висвітлює події з вересня 2014 року до 20 лютого 2015 року.
ВЛАДИСЛАВ ТРЕПКО (06.06.1986 — 12.02.2015). 30 ОМБр
Влад був у лавах медичної роти, ведучим хірургом у тридцятій бригаді, але попри таку посаду він рятував «трьохсотих» просто на полі бою. Один із таких рейсів, коли Влад ще встиг врятувати пораненого, «запустивши» його серце, — став для самого медика фатальним. Зі свідчень його побратимів, по машині Владика чітко гатила ворожа бронетехніка, і Влад тільки встиг накритипораненого своїм бронежилетом, як поруч авто впав снаряд, осколки від якого зрешетили Влада. Але він навіть перед смертю виконав свій обов’язок медика: врятував життя пораненому. Ціною свого...
ВІТАЛІЙ ПОСТОЛАКІ («АПОСТОЛ») (20.02.1965 — 12.02.2015). 128 ОГПБр
— Віталік, сину! — Калина Миколаївна втішилася дзвінку, бо ніяк не могла додзвонитися от уже тиждень, а сьогодні ще й був його день народження. — Сину, тиде?
— Это не Виталик, — сухо й дуже виразно відповів голос російською. — Ваш сын погиб под Дебальцевым.
— Не погиб, нет, это же его телефон, його телефонзвонит мне! Кто вы?
— Я — солдат.
Калина Миколаївна й досі не знає, чи то був російський найманець, чи місцевий сепаратист, чи український воїн, який просто розмовляв російською і не знав, як сказати матері про свого загиблого побратима. Її син разом з одинадцятьма побратимами полігу бою 12 лютого на спостережному пункті базового табору підрозділу. Лише в час нетривалого «перемир’я» тіла спробували вивезти на Артемівськ, до моргу. Але не довезли: під час артобстрілу міна влучила прямісінького в авто й розкидала тіла полеглих воїнів. Версія смерті Віталія, яку озвучили його матері Калині Постолакі: осколки від міни розірвали йому живіт, і чоловік помер миттєво, на місці.
• Зведення новин
У Мінську понад 12 годин триває зустріч лідерів «нормандської четвірки», йдуть переговори про врегулювання ситуації на Донбасі.
На переговорах у Мінську були досягнуті домовленості про виведення всіх іноземних військ з України.
Про це повідомляє «Інтерфакс-Україна».
Крім того, українські прикордонники до кінця 2015 року повинні повністю відновити контроль над кордоном з Росією.
У документі — 13 пунктів, які повинні врегулювати ситуацію на Донбасі. Документ передбачає конкретні заходи для реалізації Мінських домовленостей.
Узгоджено загальне припинення вогню з 00.00 годин 15 лютого.
• За минулу добу в зоні проведення антитерористичної операції загинули 2 військових, ще 21 дістав поранення.
Про це розповів речник АТО Андрій Лисенко.
• Йдуть важкі бої в Широкіне-Саханка, повідомляє полк «Азов».
«Ситуація напружується», — повідомляється на сторінці полку у VKontakte.
«Ворог спробував контратакувати за підтримки артилерії і танків. Він задіяв, напевно, все, що у нього є: танки, САУ, міномети, реактивна артилерія», — повідомляє «Азов».
• Бої під Логвиново на трасі між Артемівськом і Дебальцевим тривають, бойовики підтягнули підкріплення.Про це повідомив в.о. голови прес-служби Генштабу Владислав Селезньов.
• Бойовики заявили, що не повернуться до вересневої лінії розмежування. Про це повідомляють «РИА Новости».
13 лютого 2015 року
• Ірина Вовк «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»
ЯРОСЛАВ КОСТЬ (17.06.1974 — 13.02.2015). 128 ОГПБр
У ніч на 13 лютого, разом із досвідченим майором і командиром розвідників Віталієм Постолакі, на базовому таборі полягли ще семеро воїнів 128-ої гірсько-піхотної бригади. Серед них і Ярослав Кость із невеличкого села на Закарпатті — Лавки. На початку березня 2015-го в Ужгородському аеропорту сів військовий літак із червоним хрестом — то був той самий літак із «вантажем 200».
Ярослава ховали «у цинку»: усе село запалювало лампадки й ставало на коліна дорогою до храму та кладовища. За труною йшла Інга — Ярославова дружина та двоє його ще малих дітей: 14-річна донька й син-першокласник. Інзі довелося витримати потрійні переживання: одночасно з Ярославом на передовій служили її рідний брат та брат Ярославів: їх забрали на фронт одного й того ж дня.