Приватне життя феномена
- Автор: Гуцало Євген Пилипович
- Серия: Пригоди Хоми Прищепи #2
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Приватне життя феномена». Краткое содержание книги:
– Річ у тому, – щебетала зваблива Мейдж, – що фізіологічний розчин, у якому міститься серце, і спеціально сконструйована шкатулка заміняють для серця не просто грудну порожнину, а весь людський організм. Це дозволяє серцю ритмічно скорочуватись, тобто працювати. Все зберігається в ідеальному стані – і навколосерцева сумка, і лівий шлуночок, і правий шлуночок, і передсердя. З допомогою автоматичних пристроїв перевіряються стулки клапанів серця, сухожильні нитки...
– Так, так, – бубонів Хома, якому доводилось бачити багато сердець – свинячих і телячих, гусячих і курячих. На фронті теж випало дещо побачити, але таку дивину вперше спізнавав! – Так, так...
– Серцям, які зберігаються тут, гарантовано ритмічну зміну серцевих циклів: скорочення передсердь, скорочення шлуночків, загальне розслаблення серця. Гарантовано також нервову регуляцію серцевої діяльності, а також гуморальну регуляцію. І коли серце в найздоровішої людини, що перебуває на волі, здатне одного прекрасного дня захворіти, то серце, що належить нашій фірмі, не знає ніяких хвороб.
– Так, так, – бубонів Хома. – Поки є люди, поти се буде.
– Отож у разі потреби наша фірма може запропонувати вам будь-яке серце.
– Не кидай живого, не шукай мертвого, – загадково мовив грибок маслючок. – А якби мені випало вибирати серце, то з усіх сердець, що є у вашої фірми, я вибрав би ваше.
– О! – тільки й мовила Мейдж на незграбний комплімент Хоми. – О!
Бо що б там казали, бо що б там говорили про заокеанських секс-бомб та їхні більш ніж пустотливі стосунки з голлівудськими кінорежисерами та з підтоптаними мільярдерами, але все ж таки вони, ці чарівні вертихвістки, подеколи не проти того, щоб до них позалицявся і яблунівський колгоспник. Може, хтось про них думає, що якби не зуби та не губи, була б їхня душа на дубі, що вони одну мали хустину, та й ту в воду впустили, що вони йдуть до млина, як вітру нема, але насправді ж вони не такі, ой не такі! І кожен день перебування Хоми за океаном свідчив, що він не ломиться у відкриті двері, і не б’є по голоблях, коли не годен вдарити по конях, і не б’є себе ціпом по голові, коли не судний гороху намолотити.
Переборовши легку ніяковість, навіяну спонтанним компліментом яблунівського колгоспника, Мейдж сказала:
– Є фірми, що постачають своїм клієнтам для пересадки серця бабуїнів чи павіанів, горил чи орангутангів. Щоб не їздити за цими тваринами в південноафриканські чи африканські джунглі, їх розводять у спеціалізованих розплідниках на нашому континенті. Наша фірма постачає своїм клієнтам тільки людські серця – чоловічі, жіночі, дитячі. Великий врожай збираємо в результаті автомобільних катастроф та аварій, яких не бракує на наших надшвидких автострадах. Крім того, ми збираємо також врожай на полях битв, на які не збідніли останні десятиріччя двадцятого століття. Є й інші канали для придбання сердець, ці канали мають, так би мовити, приватний характер. У нас заведено картотеку, в якій занотовано найскрупульозніші дані про кожне серце й про того, в чиїх грудях воно билось.
– А що ви скажете про серце... – й старший куди пошлють тицьнув пальцем у прозору шкатулку-саркофаг, у якій ритмічно стискувалося серце, чию діяльність забезпечувала складна система живлення, регуляції й контролю, а також фізіологічний розчин певної консистенції.
– О, це здорове прекрасне серце належало сорокатрирічному Джону Хітчкоку зі штату Алабама, – не забарилася з відповіддю чарівна Мейдж. – Джон Хітчкок – білошкірий, батько дев’яти дітей. Звісно, він міг би мати більше дітей, але його серце вже другий рік як належить нашій фірмі, є приватною власністю лікарсько-аптечного концерну. Джон Хітчкок утратив надію знайти будь-яку роботу в епоху безробіття, інфляції і масового злочинства, а тому й продав своє серце нашій фірмі. О, він прекрасний батько, тепер його діти не голодують, бо фірма виплатила щедрі гроші.
– А діти Джонові знайдуть роботу, коли повиростають? – похмуро поцікавився грибок маслючок.
– Дехто знайде, а дехто може й не знайти!
– А де ж подітись отим, що не знайдуть?
– О, в них є прекрасний вихід!
– Який? –так само похмуро допитувався Хома.
– Вони можуть у будь-яку хвилину наслідувати приклад свого батька! – весело відказала Мейдж, і кожне слово її не стомлювалось випромінювати еротичну радіацію. – Наша фірма завжди прийде їм на допомогу, то більше, що Джон Хітчкок зарекомендував себе таким здоровим серцем!