Капітани піску. Габрієла
- Автор: Амаду Жоржи
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: "Вища школа"
- ISBN: 5-11-002355-7
- Переводчик: Юрий Владимирович Покальчук
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Капітани піску. Габрієла». Краткое содержание книги:
Мундіньйо Фалкан порадив:
— Вам, Насібе, слід модернізувати свій бар. Дістати холодильник, щоб у вас завжди був під руками лід, сучасне обладнання теж не зашкодило б.
— Зараз мені потрібна куховарка…
— Випишіть із Сержіпе.
— А що робити, доки вона прибуде?
Стежачи за друзями, що мали змовницький вигляд, Насіб помітив задоволену посмішку Капітана, а також те, як раптово всі замовкли при його наближенні.
Підійшов Шіко Молеза з пляшкою вина на таці. Насіб сів за столик до друзів.
— Сеньйоре Мундіньйо, чим ви насолили полковнику Раміро Бастосу?
— Полковнику? Аж нічим. А хіба що?
Насіб стримано відповів:
— Та нічого, просто так…
Капітана зацікавили слова Насіба, і він поплескав його по спині:
— Розколюйся, арабе. В чому справа?
— Сьогодні я з ним бачився, — він сидів навпроти префектури, гріючись на сонці. Погомоніли про всяку всячину, я розповів йому, що сеньйор Мундіньйо приїхав сьогодні і що незабаром прибуде інженер… Старий прямо осатанів. Запитав, до чого тут сеньйор Мундіньйо, чого, мовляв, він пхає свого носа туди, де його ніхто не просить.
— Бачите? — перебив Капітан. — Мілина…
— Ні, не лише мілина. Потім до нас підійшов учитель Жозуе і сказав, що коледж має нарешті офіційний статус. Полковник аж підскочив. Очевидно, він сам входив з клопотанням до уряду, але не зумів досягти успіху. Розгнівавшись, він навіть стукав костуром об землю.
Насіба задовольняла мовчанка друзів і те враження, яке справила на них його оповідь. Він помстився їм за конспіративний вигляд, з яким вони сюди прибули.
Жартують, скоро він знатиме їхню таємницю! Капітан промовив байдужим голосом:
— Так ви кажете, він розгнівався? Ну, нічого, незабаром цей старий відьмак ще не тієї заспіває. Він думає, що він тут єдиний господар…
— Для нього Ільєус немов власна фазенда. А нас, ільєусців, він має за своїх наймитів… — зауважив Доктор.
Мундіньйо Фалкан мовчки посміхався. На порозі кінотеатру з'явились Діоженес і подружжя акторів. Вони побачили друзів за столиком у барі і попростували до них. Насіб сказав:
— Так воно і є. Сеньйор Мундіньйо для нього «зайда».
— Він так і сказав? — запитав експортер.
— Це його слова.
Мундіньйо доторкнувся до руки Капітана.
— Можете домовлятися, Капітане. Я згоден. Старий ще потанцює під нашу дудку. — Останні слова були адресовані Насібу.
Капітан підвівся, допив свою чарку, подружжя акторів було вже недалечко. «Що вони, чорт забирай, затівають?» — намагався збагнути Насіб. Капітан почав прощатись.
— Пробачте, мені час. Термінові справи.
Чоловіки встали з-за столу, почали переставляти стільці. Анабела, тримаючи розкриту парасольку, кокетливо усміхнулася. Принц, затиснувши довгий мундштук у зубах, простягав свою худу, нервову руку.
— Коли дебют? — запитав Доктор.
— Завтра… Ми домовляємось з сеньйором Діоженесом.
Господар кінотеатру, як завжди, неголений, пояснив своїм безбарвним і жалібним голосом псаломщика:
— Гадаю, успіх забезпечено. Дітям та й дорослим теж подобаються фокуси. Але вона…
— А чому ви за неї турбуєтесь? — запитав Мундіньйо, доки Насіб подавав аперитиви.
Діоженес почухав підборіддя.
— Всім відомо, що Ільєус — ще відстала провінція. На танці, які вона виконує майже роздягнена, сім'ї не підуть.
— У залі будуть самі лише чоловіки… — запевнив його Насіб.
Та в Діоженеса була ціла купа відмовок. Йому не хотілося зізнатися, що він сам, протестант і цнотлива людина, був шокований сміливими танцями Анабели.
— Це більше пасує до кабаре… Для естради при кінотеатрі такі танці не підходять.
Доктор дуже вишукано і ввічливо вибачився перед артисткою за своє місто:
— Сеньйора пробачить нам. Відсталий край, справжнього мистецтва тут не розуміють. Такі танці у нас вважають аморальними.
— Але ж це високе мистецтво, — промовив заупокійним голосом фокусник.
— Звичайно. Звичайно… Але все ж таки…
Мундіньйо Фалкан потішався:
— Проте, сеньйоре Діоженесе…
— В кабаре вона може більше заробити. В кінотеатрі ж — допомагатиме чоловікові, а вечорами танцюватиме в кабаре…
При згадці про більший заробіток очі принца заблищали. Анабела запитала Мундіньйо:
— А ви як гадаєте?
— По-моєму, це думка. Фокусниця в кінотеатрі і танцюристка в кабаре… Чудово!
— А це зацікавить власника кабаре?