Хвороба Кітахари
- Автор: Рансмайр Кристоф
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-70-3
- Переводчик: Максим Солодовник
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Хвороба Кітахари». Краткое содержание книги:
Неоднозначність, багаторівневість месиджу — невід'ємна складова творчості видатного австрійця — відчуваються тут навіть гостріше, ніж у всесвітньо відомому «Останньому світі», даючи читачеві змогу по-справжньому заглибитись у пронизливу красу і своєрідну ліричність життя персонажів цього виразно кінематографічного тексту, який тільки на перший погляд може здаватися просто новим етапом авторської гри із жанром «альтернативної історії».
Проте господар, про чию всюдисущість свідчили ці пташині знаки, лишався невидимим. Тому що зливи, які у різдвяно-новорічні дні насичували вологою узбережжя, а в деяких бухтах обрушували в море кам'яні лавини та сельові потоки, тримали у своєму полоні навіть наймогутнішого патрона, сеньйора Плініу ді Накара, який мусив лишатися в глухому селищі за якусь сотню кілометрів на північ від фазенди.
Пантанську негоду не можна було порівняти з тими літніми грозами, які були знані прибулим з Моору: ці шалені зливи з безперервними спалахами блискавок та гарматним громом напливали часом з низькими хмарами, прикидаючись іноді звичайним дощем, і лише на близькій відстані згущувалися у стіну з води, переламаних гілок, сліпучого світла та листя. Така буря могла бушувати і кілька хвилин, і кілька годин, могла перетворити день на ніч, а ніч — на день. Ґрунтові дороги та яри ставали тоді бездонними скаженими потоками, відкриті доріжки та сходи між терасами й садами фазенди — вируючими чорториями.
Сполучення на гірських дорогах Серри та на багатьох напрямках узбережжя, сказав голос радіодиктора, перерване зсувами, а з динаміків на радіоточці фазенди почувся інший голос, схожий на дикторський: вилаявся, а потім різко й люто засміявся, і Муйра переклала: Так може тривати ще багато днів. Ми застрягли. Це був голос її патрона.
Великий автопоїзд? Із залізом? З Ріо? Зараз про це нема що й думати.
Коли сонце прорвалося крізь хмарні бар'єри, палюче, біле сонце, під яким будь-яка робота ставала важкою і виснажливою, прибережні ліси закурилися сяючими туманними випарами, і водночас здійнявся такий відчайдушний хор цикад, ніби випаровувалася не дощова вода, напоєна ароматом квітів та прілого листя, а сама земля. Потім на іншому кінці бухти зникли з овиду розкидані на кручі будинки та глинобитні хатини Пантану, дзвіниця церкви адвентистів, залізний дах сільського кінотеатру та густо поцяткована плямами вологості будівля-холодильник, де на кризі зберігали рибу і сперму для запліднення найкращих хазяйських корів.
— Цією дорогою? — спитав Берінг, коли в останній день року йому, Амбрасові, Муйрі та одному місцевому робітнику довелося облишити заляпаний грязюкою всюдихід і пішки вирушити до найдальшого з трьох гранітних кар'єрів фазенди «Аурікана». — Сідельні тягачі мусять їхати цією дорогою? Хіба таке можливо?
— Не знаю, — сказав Амбрас.
Кінна дорога, якою і пішки йти можна було лише повільно, була більше схожою не на трасу для важкого транспорту, а на безводне русло гірської річки, повсюдно захаращене валунами та шматками деревини; цей шлях пролягав поміж величезними, висотою з будинок, гранітними блоками, попід склепінням густих, переплутаних між собою деревних крон, вів до широкої котловини, де було нестерпно перебувати через палючу спеку й кусючих мух. Каменяр засміявся.
— Він каже, хазяїн побудує дорогу, — переклала Муйра. — Каже, хазяїн уже багато доріг збудував.
Кар'єр Санта Фе да Педра Дура був розташований у верів'ях долини, де били головні джерела Пантану. З усіх тріщин у скелях, жолобків та ущелин чути було плескіт води, але не шум прибою. Робітник пішов через річку вбрід попереду хазяйських гостей; у воді валялися уламки заваленого мосту — розтріпані острівці, над якими роїлися мухи. На цих острівцях, у заростях меліси, Берінг побачив яскраво розфарбовані статуї… і десятки запалених свічок! Фігури Діви Марії та Христа, з глини та порцеляни, з відбитими головами, зі свічками, встромленими в шию, стояли у траві серед пляшок з горілкою, фруктів, що загнивали, кукурудзи та пшеничних зерен на тарілках, — потворні світильники у траві. Подекуди біля ніг безголової Мадонни лежала фата, напівзотлілий одяг, скривавлені пов'язки.
— Новорічні дари для духів, — сказала Муйра. — Жертвопринесення.
Каменяр перехрестився.
Кар'єр? Нічого в цій кам'яній котловині не нагадувало про відвальні тераси та запилюжену зайнятість Сліпого берега. У цьому кар'єрі не було ані терас, ані відвалів, ані дробарки, один-єдиний неймовірно великий гранітний конус, що підіймався до неба високо над краєм котловини, — Берінг навіть здригнувся, незважаючи на хвилі спеки, що обпалювали обличчя з кожним подихом вітру. Моноліт заріс лишайниками та в'юнкими рослинами, і лише там, де його наче підгризли, в самому низу, біля його підніжжя, де до скелі ліпилася схожа на мереживо бамбукова клітка та перехня-блений дощаний сарай, проступала дивовижна зеле-ність каменю.