Теорія права і держави: Підручник.
- Автор: Скакун Ольга Федорівна
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Алерта
- ISBN: 978-617-566-012-6
- Жанр: право
Электронная книга - «Теорія права і держави: Підручник.». Краткое содержание книги:
Для студентів, курсантів, магістрантів, аспірантів, ад’юнктів, викладачів навчальних закладів юридичного профілю, а також тих, хто цікавиться проблемами загального вчення про право і державу.
Трансформація технічних норм у технічно-юридичні відбувається двома способами: 1) коли держава через відповідні уповноважені органи формулює зміст соціально-технічних норм, додержання яких визнається юридично обов’язковим; 2) коли держава встановлює відповідальність за порушення будь-яких соціально- технічних правил (диспозицій), але не формулює їх, а відсилає до інструкцій чи до інших актів, у яких містяться такі правила. Наприклад, ст. 273 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах і у вибухонебезпечних цехах; ст. 108 Кодексу про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації тракторів, комбайнів, інших самохідних сільськогосподарських машин. Самі правила безпеки у зазначених статтях не наводяться, а подано посилання на інструкції та інші технічні правила (це бланкетний спосіб викладу норм законодавцем).
Питання взаємодії технічних і правових норм в Україні вирішує Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт). Для розвитку міжнародних торговельних відносин має бути єдиний підхід до оцінювання якості продукції, безпеки для навколишнього середовища, життя, здоров’я, майна населення; єдині вимоги до маркування, упаковування, зберігання, транспортування продукції тощо. Україна в 1993 р. стала членом міжнародних авторитетних організацій зі стандартизації - ICO (створена у 1946 р.) і МЕК (Міжнародна електротехнічна комісія, існує з 1906 р.)
§ 3. Норми моралі і норми права
Норми моралі - правила, що виникають із духовної потреби узгодити інтереси особи з особою і суспільством та урегулювати поведінку людей відповідно до понять добра і зла, забезпечуючи її особистими переконаннями, традиціями, вихованням, силою громадської думки.
Мораль має історичний характер, за всіх часів критерієм моральних норм виступають категорії добра і зла, чесності, порядності, совісті. «Золоте правило» моралі в євангельському формулюванні звучить так: «В усьому, якщо хочете, щоб з вами поводилися люди, так поводьтесь і ви з ними».
Загальні ознаки норм права і норм моралі:
1) є соціальними нормами;
2) мають єдину мету - встановлювати і підтримувати порядок у суспільстві;
3) мають однакові функції - впливати на поведінку людей, регулювати їх відносини, формувати масштаби (еталони, стандарти) поведінки;
4) мають однакове коло адресатів - є правилами поведінки загального характеру;
5) мають єдиний оцінювальний стрижень - справедливість, через яку встановлюється міра свободи і рівності.
Особливі (відмінні) риси норм моралі і норм права:
Норми моралі Норми праваза способами встановлення
складаються в суспільстві стихійно на підставі уявлень людей про добро і зло, справедливість і не мають державного закріплення формуються в суспільстві, а формулюються (створюються або визнаються) державою, тобто офіційно закріплюютьсяза сферою дії
регулюють внутрішнє усвідомлення людиною своєї поведінки в усіх сферах суспільних відносин; регулюють зовнішню форму поведінки людини в тих сферах суспільних відносин, що піддаються регулюванню;за змістом
виступають як узагальнене безособове правило поведінки у вигляді ідей і принципів (дотримуватися слова, бути чесним, справедливим тощо); межа між моральним і аморальним є відносною є конкретним варіантом поведінки суб’єкта, у якому чітко визначені його юридичні права й обов’язки, як можливі та належні; встановлена конкретна межа між правомірним і неправомірним учинкамиза формою вираження
не закріплюються у спеціальних актах, містяться у свідомості людей; набувають обов’язкового значення у міру визнання більшістю членів суспільства закріплюються в юридичних актах (законах, указах, постановах, нормативних договорах та ін.); після набуття законної сили стають обов’язковими для осіб, що перебувають у сфері їх діїза методом забезпечення
дотримуються добровільно, забезпечуються внутрішнім переконанням, совістю людини, а також суспільною думкою (результат - почуття сорому, каяття) забезпечуються, крім інших способів, державним примусом, застосуванням заходів юридичної відповідальності (іноді результатом застосування до правопорушника санкцій закону є обмеження його у правах)