Теорія права і держави: Підручник.

Державна дисципліна - порядок відносин, поведінки, діяльності, що встановлюється державою для державних органів, установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян, відповідно до якого вони повинні виконувати покладені на них завдання, функції і обов’язки. Наприклад, посадові особи зобов’язані не перевищувати свої повноваження, не зазіхати на права, не зачіпати інтересів інших суб’єктів, виявляти ініціативу і відповідальність у дорученій справі тощо.

Державна дисципліна і правопорядок тісно пов’язані між собою, оскільки державна дисципліна неможлива без додержання і виконання законів і свідомого позитивного ставлення державних службовців до встановленого правопорядку. Без дисципліни не може існувати стійкий правопорядок, оскільки дисципліна пов’язана з правомірною діяльністю (поведінкою) особи. У ній відображаються: 1) вимоги суспільства до фізичних осіб і колективів; 2) соціальна оцінка поведінки людини з огляду на її відповідність інтересам суспільства, законності, правовій культурі.

Види державної дисципліни: технологічна - додержання технологічних нормативів у процесі виробничої діяльності та ін.; договірна - додержання суб’єктами права договірних зобов’язань; планова - своєчасне і якісне виконання планових завдань; фінансова - додержання суб’єктами права бюджетних, податкових та інших фінансових приписів нормативних актів: військова - додержання військовослужбовцями правил, установлених законами, військовими статутами, наказами тощо.

Принципове значення має трудова дисципліна - обов’язкове додержання учасниками трудового процесу встановленого внутрішнього розпорядку: вчасно приходити на роботу, дотримуватися встановленої тривалості робочого дня, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, вчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації та ін.; в трудовому законодавстві визначається додаткове коло обов’язків працівників, пов’язаних з дотриманням технологічної дисципліни. Для підвищення ефективності трудової дисципліни важливо: 1) застосовувати способи заохочення з метою розвитку спонукальних чинників (оголошення подяки, видача премії, нагородження цінним подарунком, почесною грамотою, подання до нагородження орденами і медалями, званнями, матеріальна винагорода); 2) накладати засоби юридичної відповідальності (звільнення, депреміювання, пониження на посаді та ін.).