Реальна загроза
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Реальна загроза». Краткое содержание книги:
Під час першої ж своєї експедиції Александр потрапляє на далеку і досі нікому не відому планету Ютланд. Ця подія круто змінює все його життя, і він опиняється в епіцентрі прийдешньої міжпланетної війни...
Я згадав попередній випадок, коли нам дорого обійшлося, і мене аж замлоїло на думку про те, наскільки дорожче обійдеться цього разу…
— Адмірале, — промовив Вінтерс. — Вас викликає командний центр.
Принц хитнув головою:
— Мені ніколи. Не збираюся вести розмову з хвилинними інтервалами. Повідомте, що я зайнятий.
Друга група катерів знищила десантний транспорт, останній лінкор і ще десяток важких кораблів при нульових втратах.
— Нічого, нехай будуть промахи, — прокоментував Горан. — Краще так, ніж підходити ближче, ризикуючи катерами.
А проте, під час третього вильоту один з катерів потрапив під шквальний вогонь. Ця втрата сильно подіяла на принца, і навіть рекордне досягнення — знищення двадцяти двох кораблів не втішило його.
— Ех, чорт, хлопці, — понуро говорив він, звертаючись до загиблих. — Я ж попереджав: вибилися з графіку — відходьте, не ризикуйте.
— Сер, ви збиралися взагалі обійтися без втрат? — запитав у нього Купер.
— Звісно, ні, містере Купер. Ми всі знали, на що йшли. І дід відрядив зі мною перевірених, досвідчених офіцерів, готових до всього… Та саме на їхній досвід я й розраховував. А припуститися такої недбалості… Ні, це зовсім необов’язкова втрата.
„Він поганий командувач,“ — зрозумів я. — „Здібностей йому не бракує, але він не вміє головного — забувати про людей і вважати кораблі ‘бойовими одиницями’. Як це роблять батько з Павловим…“
— Ну, гаразд, — сказав Горан. — Містере Вінтерс, передайте в командний центр інформацію про „борт-67“. Коли тяньгонці пройдуть, нехай ним займуться. Може, „звапи“ вціліли. А ще повідомте, що ми переходимо у квадрант F 831 149. Капітане Шнайдер, готуйтеся до передислокації. Передаю координати всім корабля дивізіону.
На новому місці принц обрав вісімнадцять цілей і спрямував на їх ураження решту вісімнадцять катерів, які не брали участі у трьох попередніх місіях. Цього разу обійшлося без втрат з нашого боку, але було знищено лише шість кораблів — зате серд них десантний транспорт. Мінус іще три дивізії загарбників, що могли б висадитися на Ютланді…
Коли йшли приготування до чергової, вже п’ятої атаки, Вінтерс доповів:
— За півмільйона кілометрів зареєстровано сплиття великої групи кораблів. Позивні наші. Серед них лінкор „Біглер“. Адмірале, вас викликає командний центр.
Горан уже не міг відмовитися, пославшись на тривалі паузи в бесіді. Він незадоволено поморщився і сказав:
— Гаразд, з’єднуйте.
На екрані зовнішнього зв’язку знову виник адмірал Бенсон — наразі вже не в запису, а, що називається, в живому ефірі.
— Діяльність вашого дивізіону вражає, адмірале, — заговорив він. — Вже сама форма звернення свідчила про те, що Бенсон докорінно змінив свою думку про принца та його катери. — Проте, мушу зізнатися, що коли я почув вашу промову до тяньгонців, то сприйняв її за звичайну юнацьку патетику.
— Це й була патетика. Згоден — хлоп’яча вихватка. Але я не міг стриматися.
— Мабуть, на вашому місці я б також не стримався. Тим більше, що ваші слова не були пустою погрозою… Однак, до справи. Я отримав від Ставки директиву, що безпосередньо стосується вас, адмірале. Вам дуже наполегливо рекомендують припинити бойові вильоти й повернутися на базу.
— З якої речі? Здається, все йде добре.
— Навіть дуже добре, — підтвердив Бенсон. — Аж занадто. Це не мої слова, а адмірала Шнайдера. І він просив переказати вам наступне: ви зарано почали. З огляду на вашу мету, яка цілком збігається з нашою, ви квапите події.
Принц підхопився з крісла і пройшовся по рубці.
— Так, справді, — зупинившись, промовив він. — Адмірал Шнайдер має рацію. Я випустив з уваги, що в тяньгонців ще залишилися варіанти. А це неправильно… Все, ми відходимо. Горан повернувся до мене. — Капітане, приготуйтеся до старту. Містере Вінтерс, повідомте всім кораблям дивізіону, що подальші бойові вильоти скасовуються. Ми повертаємося на базу.
— От і добре, — схвально озвався адмірал Бенсон. — У Ставці на вас чекають з великим нетерпінням.
Принц пильно подивився на нього:
— Скажіть, адмірале, а що б ви зробили, якби я не погодився повернутися? Наказали б капітанові Шнайдеру взяти мене під арешт і силоміць доправити на базу? Так?
У відповідь Бенсон лише загадково посміхнувся.