Реальна загроза
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Реальна загроза». Краткое содержание книги:
Під час першої ж своєї експедиції Александр потрапляє на далеку і досі нікому не відому планету Ютланд. Ця подія круто змінює все його життя, і він опиняється в епіцентрі прийдешньої міжпланетної війни...
— Авжеж, — з застрістю промовили Девіс. — Відчувається виучка… І таких людей виперли зі служби!
Тим часом картинка на ерані повернулася до поточних подій. Вірніше до тих, що відбувалися сімнадцять секунд тому — саме стільки потрібно світлу, щоб подолати п’ять мільйонів кілометрів.
Спалахнув тяньгонський дредноут — хоч і не так ефектно, як до того крейсер. Він був не знищений, а лише підбитий. Що, власне, не мало принципової різниці — так чи інаше, ще одного ворога було знешкоджено.
— Крейсер „Меган“, — за деякий час повідомив Вінтерс, коли надійшов черговий пакет оновленої інформації. — Шкіп Ольсен на висоті.
— Четверта хвиля вже в бою! — нетерпляче вигукнула Кортні. — А ми чого тут стирчимо?
— Не кваптеся, міс Прайс, — флегматично озвався принц Горан, не відводячи погляду від свого тактичного дисплея. — Ще встигнемо. Зараз я готую план. А хто спішить, той людей смішить… Містере Вінтерс, загальний канал по дивізіону.
— Готово, адмірале!
Горан передав координати для чергової зміни дислокації. Цього разу ми мали наблизитися до ворога на дев’ятсот п’ятдесят тисяч кілометрів. Теоретично, з такої відстані нас уже можна було дістати потужним лазерним імпульсом — але він міг завдати шкоди лише за відсутності захисного поля, яке ми вимикати не збиралися.
— От тепер починаємо діяти, — промовив принц, коли катери стали занурюватися в вакуум. — Пора вже надрати зади клятим тяньгонцям.
3
Перехід зайняв у нас лише кілька хвилин. Кортні здійснила занурення і сплиття просто ідеально. Вона була надзвичайно талановитим пілотом, і було б украй несправедливо, якби через свої дівчачі дурощі вона зіпсувала свою кар’єру…
„Моя Прайс…“
Чорт! Чорт! Чорт!…
За розпорядженням принца Горана, Вінтерс зорієнтував головний бортовий телескоп на ті ж самі тяньгонські кораблі, що й раніше, лише трохи зсунув зображення до краю, щоб нижня чверть екрана залишалася вільною.
— Приберіть зорі, містере Вінтерс, вони заважають. І повідомте командному центру, що ми збираємося атакувати у квадранті F 845 324.
Вінтерс надіслав повідомлення, але негайної відповіді ми, певна річ, не отримали. Між нашим дивізіоном і лінкором „Біглер“ пролягало понад шість мільйонів кілометрів космічного простору.
— Окремий канал зв’язку з бортами від першого до тридцятого, — наказав Горан.
За правилами військового флоту, кораблі п’ятого та шостого класів не мали власних імен. Їх називали просто „борт“ з порядковим номером, а при необхідності додавалась назва бригади або дивізіону.
Коли канал зв’язку було встановлено, принц розпорядився підготуватися до першого бойового вильоту і передав кожному капітанові план атаки, де було вказано конкретну ціль, її траєкторію руху, а також координати та час сплиття для її враження.
Я не знав, який з Горана пілот (і перевіряти не збирався), але командир він був начебто непоганий. Принаймні вмів керувати людьми, накази віддавав чітко та зрозуміло, і в його зарконських підлеглих жодних питань не виникало.
А ще я зрозумів одну річ: принц не збирається особисто лізти в битву. Він має намір лише керувати катерами дивізіону, залишаючись поза межами досяжності супротивника. Якщо батько знав це наперед, то він не просто забезпечив мене додатковою страховкою. Фактично, тим самим він вивів мене з бою, не заборонивши участі у війні…
Вебер нахилився до мене й пошепки промовив:
— Дарма я не пішов до Яни. З цим малюком, який уявляє себе головнокомандувачем, наші гармати вкриються космічним пилом.
— Можете постріляти для профілактики, — відповів Горан, який саме закінчив інструктувати своїх капітанів. — Вибачте, забув вас попередити, що до всього іншого маю абсолютний слух. Де в чому я мушу з вами погодитися, містере Вебер. Я людина мирної професії, війна не моя стихія. Контр-адмірал — моє перше військове звання і, сподіваюсь, останнє. Але ви помиляєтеся, коли думаєте, що я боюсь іти в бій. Просто ваш „Оріон“ не вписується в мою тактичну схему як ударна одиниця. Зате для командування дивізіоном — і тут адмірал Шнайдер мав цілковиту рацію — цей корабель підходить ідеально.
Вінтерс доповів:
— Отримано стиснуте повідомлення від командного центру. Розпаковую.
На екрані зовнішнього зв’язку виникло обличчя адмірала Бенсона.
— Пане принце, — заговорив він. — Ми взяли до відома ваш намір атакувати у квадранті F 845 324. Заперечень немає. Проте майте на увазі, що ваш дивізіон не пристосовано для проведення масованих бойових дій.
Екран згас.