Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні
- Автор: Смолич Юрий Корнеевич
- Год: 1987
- Язык: украинский
- Год: "Наукова думка"
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні». Краткое содержание книги:
— У нас у Києві… націоналісти… соціалісти… анархісти, революціонери…
Ми знали — «соціалістами», або ж «скубентами», поліцаї та двірники обзивали студентів. Анархісти, або ж «експропріатори», то були відчайдушні урвиголови, мабуть, вигнані з гімназії з «вовчими» білетами — в чорних плащах, чорних ширококрисих капелюхах і з бомбами в руках. Революціонери ж і революція…
Воропаєву нарешті пощастило прохопитися крізь рясні і швидкі слова Тосиної мови:
— Ат! — скривився він. — Ми й «сами з усами». Начиталися ми вже й ваших революціонерських прокламацій. Чорт знає, що таке!..
— Прокламація! Яка прокламація? Це дуже цікаво! Тося, Нюся і Ася, ба навіть Муся, були надзвичайно зацікавлені.
Ми зам'ялися, не знаючи, як нам бути, але Воропаєва вже пізно було стримувати. Він розповів і про Якова, і про інспектора, і про самий антивоєнний зміст прокламації. Ася і Нюся дивились на нас захоплено, як на героїв. Навіть Муся кілька разів прошепотіла своє «надзвичайно!». Тося тим часом розпалилася знов.
— О! — захлиналась вона. — У нас у Києві маса всяких революційних нелегальних, тобто підпільних, організацій і партій. Є соціалісти-революціонери[229] українські, соціалі-сти-революціонери російські, є анархісти-синдикалісти[230], бундівці[231], «Поалей-Ціон»[232]. Потім соціал-демократи. Дуже багато! Є й українські соціал-демократи[233]. І кожна партія має свою власну програму! Вони всі, — Тося знизила голос свій до шепоту і озирнулась, чи нема близько покоївок, — вони всі проти царя…
— Ну, добре, — встряла Муся, — це дуже цікаво. Але ж проти війни! В цей час! Це надзвичайно!
— Проти війни, — підхопила Тося, — я знаю, то ціммервальдці[234]. Теж, здається, така партія або фракція у партії. Вони збиралися в нейтральній Швейцарії, у місті Ціммервальді. У нас у Києві теж були такі прокламації. А ти, Муська, взагалі нічого не розумієш! Ну, що з того, що проти війни? Це — пораженці. У нас у Києві…
— Як «що»? Росія повинна перемогти в цій війні…
— І нічого ти не розумієш! Зовсім навпаки. Нехай краще вона потерпить поразку, і тоді…
Ми похололи. Воропаєв позеленів. Нехай — за війну, нехай — проти війни, але ж — щоб перемогла Німеччина?!
— Це зрада! — зірвався Воропаєв.
— Це надзвичайно! Та як ти смієш?!! — зірвалася й Муся. Тося зірвалася теж, бліднучи й поправляючи пенсне.
— Я дуже просила б вас, дорога сестро, — вона завжди переходила на «ви» в хвилини суперечок і сварок із сестрами, — я дуже просила б вас бути культурною і залишити нарешті цей мужицький тон…
— Ти дура!
— Ти сама дура!
— Ти ідіотка!
— Сама!
— А ще курсистка!
— Та вже ж не «соломенная невеста»!
Муся аж затупотіла ногами й заплакала від безсилої злості. Ми всі посхоплювалися і оточили сестер, готових кинутися одна на одну, благаючи їх не сваритися «через політику».
— Маріє Карпівно! Антоніно Карпівно!
Тося заспокоїлася перша і, пересмикнувши плечима, відійшла геть:
— Теж мені! Подумаєш! І чого вона накинулася на мене? У нас у Києві кожному студентові відомо, які є політичні партії і навіть які їхні програми. Кожному ж дурневі відомо, що є пораженці, так при чому тут я? Ціммервальдці он закликають армії повернути зброю проти своїх же урядів і робити у себе революцію — так мені за них відповідати? Або українські есери хочуть перемоги німців, щоб приєднати Україну до Австрії — так я винна?..
Муся звелася і демонстративно проголосила якнайгучніше:
— Панове! Будь ласка! Морозиво чекає на нас! Нюся! Ася! Частуйте своїх кавалерів!
Вона взяла під руку Воропаєва і пішла. Репетюк негайно ж запропонував руку Тосі. Муся, безперечно, віддавала перевагу Воропаєву, і, на злість їй, ідучи до столу, він був винятково галантний коло Тосі і навіть підкреслено забалакав до неї по-українському.
Ми не примусили припрошувати нас удруге і миттю розсілися довкола столу.
Раптом з-за рогу будинку враз розітнувся страшний галас і крик. Принаймні півста верескливих жіночих голосів лементували заповзято, всі враз і на найвищих нотах можливої гами. Ми кинулися в кінець тераси, звідкіля було видно двір за рогом будинку. Муся замахала руками, намагаючись нас затримати й заспокоїти.
— Заспокойтеся, панове! Дурниці! Це баби. Солдатки. Вони мало не щодня приходять сюди влаштовувати концерти! — і Муся затулила вуха рожевими пальчиками з золотими каблучками.
229
Соціалісти-революціонери — інакше есери, ліва буржуазно-демократична партія в Росії в 1901–1923 рр. Виразник інтересів дрібної сільської і міської буржуазії. Українська партія соціалістів-революціонерів — дрібнобуржуазна націоналістична партія (1917–1921), виділилася з партії есерів. Лідери М. С. Грушєвський та ін. Прагнула відділити Україну від Росії, підтримувала Центральну раду, Директорію, боролася проти Радянської влади.
230
Анархісти-синдикалісти — прихильники опортуністичної течії у робітничому русі, що знаходилися під впливом анархізму. Заперечували політичну боротьбу, керівну роль політичних робітничих партій; вважали вищою формою організації робітничого класу профспілки (по-французьки — синдикати, звідси «синдикалізм»). Найбільшого поширення анархо-синдикалізм одержав на початку XX ст. Мав певний вплив на деякі верстви робітничого класу та дрібної буржуазії.
231
Бундівці — члени опортуністичної дрібнобуржуазної націоналістичної єврейської партії. Під час першої світової війни стояла на позиціях соціал-шовінізму.
232
«Поалей-Ціон» — дрібнобуржуазні єврейські націоналістичні організації. Виникли на початку XX ст. Намагалися поєднати ідеї соціалізму і сіонізму. На Україні «Поалей-Ціон» підтримував контрреволюційну Центральну раду. В 20-х роках його діяльність була заборонена.
233
Українські соціал-демократи — інакше есдеки, члени Української соціал-демократичної партії — української дрібнобуржуазної націоналістичної партії в Східній Галичині, створеної у Львові в 1899 р. У 1919 р. лідери партії увійшли до складу Директорії.
234
Ціммервальдці — прихильники рішень Ціммервальдської міжнародної соціалістичної конференції, яка відбулася в 1915 р. у Ціммервальді в Швейцарії. Конференція виступила проти розв'язання імперіалістами першої світової війни і соціал-шовінізму. В. І. Ленін створив на конференції «Ціммервальдську лігу» — міжнародне об'єднання соціалістів-інтернаціоналістів.