Прекрасні катастрофи
- Автор: Смолич Юрий Корнеевич
- Год: 1956
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Прекрасні катастрофи». Краткое содержание книги:
Дорогою з’ясувалося, що серед навколишніх селян маєток Гальванеску користується лихою славою. Та й сам доктор, як згодом виявилося, досліджує зовсім не сільськогосподарські проблеми, а проводить злочинні експерименти над людьми.
Юлія Сахно вступає в нерівну боротьбу зі злим генієм…
— Я не маю ніякого наміру з будь-ким конфіденціально говорити, — холодно відрубала місіс Ліліан і повернулася йти.
Але незнайомий заступив їй путь.
— Але, місіс… я вас благаю. Справа йде… про наукову теорію лікаря Нен-Сагора.
Місіс Ліліан спинилася.
— Про теорію лікаря Нен-Сагора?
— Так, місіс, вашого діда.
— Вам треба говорити зо мною чи з лікарем Нен-Сагором?
— Власне, з лікарем Нен-Сагором, місіс, але я гадаю…
— Хто ви, сер?
— Я?
— Так, ви.
— Я… — він зам’явся, — бачите, місіс, ми вам, безперечно, це скажемо, але… теж тільки… в конфіденціальній розмові…
— Але, дозвольте, як же я можу згодитися на таку розмову, коли навіть не знаю, з ким маю діло?
— Ах, місіс… Ах, місіс… Я і мій колега, ми — лікарі… Звичайно, на таку розмову неможливо було погодитися.
Так місіс Ліліан і вирішила.
Але, подумавши одну мить, вона раптом змінила своє рішення: кінець кінцем це були перші медики, які, либонь, зацікавилися працею лікаря Нен-Сагора.
— Я спитаю діда, — відповіла вона, — без його згоди я не можу нічого сказати.
— Звісно, звісно місіс.
— Проте чекайте, — спинилася місіс Ліліан і знову підозріливо оглянула співрозмовців. — А ви… не журналісти?
— О ні, місіс, що ви!..
Місіс Ліліан знизала плечима й пішла до діда. Обидва незнайомі лишилися на палубі, старанно кланяючися їй.
Згоду в Нен-Сагора пощастило дістати. Старому лікареві було зрештою однаково. Були це вороги чи друзі — навряд чи вже можна було більше знеславити його лікарську репутацію. Та й чи про репутацію йшлося тепер. Лікар Нен-Сагор відрізав себе від світу, тепер йому залишилася його власна робота в Нурі, та й тільки. Її треба докінчити й остаточно оформити, — цього вистачить на ці останні кілька років життя.
Він дав згоду побачитися з незнайомими лікарями.
Обидва незнайомці надзвичайно зраділи, вони довго по черзі трусили руку місіс Ліліан.
— О місіс, ми так вдячні вам! — говорив той, що вільно володів англійською мовою, його компаньйон мимрив щось під ніс і свою безсловесність компенсував міцними, майже непристойними, рукостисканнями: він був дужий, як бугай.
Місіс Ліліан насилу визволила свою руку.
Прийняв незнайомців Нен-Сагор у своїй каюті. Вони ввійшли, одчайдушно потрясли Нен-Сагорові руку і зараз же, не чекаючи запрошення, посідали.
— Чим я можу служити вам? — поцікавився Нен-Сагор, коли гості трохи заспокоїлися й перестали закидати його висловами своєї пошани.
— О сер!.. — говорити почав той, що володів англійською мовою.
Це був ставний мужчина років понад тридцять, чорнявий, але вже з значною сивиною на скронях. В його мові бринів легкий горловий акцент жителя Сходу. Другий говорив по-англійськи дуже погано, відзначався м’якою південною вимовою, був нижчий на зріст, шатен, років під тридцять п’ять і надзвичайно кремезний.
— О сер! Насамперед треба вам сказати, що ми з колегою медики. Так, так. Я — хірург, мій колега — ендокринолог. Це наші, так би мовити, медичні спеціальності. Але и обидва працюємо зараз, бо найбільше цікавимося саме цим — проблемою кліматичного лікування. Ми вивчаємо клімат не як засіб порятунку для туберкульозників першої стадії, не як нормований лікувальний порціон, а як величезне і могутнє джерел загального оздоровлення людського організму, як основу всякої профілактичної роботи.
— Так, — сказав Нен-Сагор.
Гості починали його цікавити.
— Така настанова нашої роботи не є випадковою пристрастю нас двох, така настанова медичних шукань взагалі надзвичайно поширена серед медичних кіл нашої країни. Ми повинні сказати, що ваша попередня діяльність в загальних — на жаль, мушу признатися, — в загальних рисах нам знайома. Ми читали з великим захопленням ваші статі з кліматології.
— Це старі мої статті, друковані, коли не помиляюся, в 1901 році?..
— Так, так. На жаль, мало що з пізніших робіт потрапило до нас. Ми навіть гадали досі, що ви вже припинили вашу наукову роботу. Коли це, з місяць тому, ми знайшли в англійських газетах замітку про те, що на чергових зборах Британського медичного товариства має стояти ваша доповідь про результати вашої багаторічної експериментальної роботи.
Нен-Сагор нахмурився. Але його співрозмовці не помітили цього. Експансивний житель Сходу вів далі свою гарячу мову.
— Ми були тоді в Туреччині, потім переїхали до Єгипту. Ми подорожуємо тут з науковою метою, відряджені нашим урядом вивчати по країнах Сходу постановку кліматичного лікування, зокрема кліматичне лікування туберкульозу. І от уже в Єгипті,— Є це було днів кілька тому, — ми прочитали звіт про ваш виступ на зборах медичного товариства…