Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2

До своєї потаксетської хатини Чарльз переніс також усю таємничість, якою оточував свою обитель на горищі, з єдиною поправкою на те, що тепер його таємниці розділили ще двоє: зловісний метис португальського походження із Саут-Мен-стріт, який став йому за слугу, та худенький, вченого вигляду незнайомець у темних окулярах та з густою наїжаченою бородою, яка зблизька була підозріло схожа на штучну, який, безсумнівно, був колегою Чарльза. Сусіди марно намагалися розговорити цих чудернацьких чоловіків. Мулат Ґомез майже не розмовляв англійською, а бородань, який відрекомендувався всім як доктор Аллен, радо наслідував приклад свого співмешканця. Ворд намагався поводитись трохи приязніше, проте йому вдалося хіба збудити загальну цікавість побіжно згадуваними хімічними дослідженнями. Перш ніж серед людей поповзли дивні поголоси про вогні, які цілу ніч світилися у вікнах, ба й після того, коли світіння у вікнах раптом припинилося, містечком уже гуляли химерні чутки про неймовірні обсяги м’яса, яке замовляли у різника, та ще про приглушені крики, наспіви та інший галас, який лунав наче із дуже-дуже глибокого підвалу. Всі доброчесні буржуа в околиці майже одразу зненавиділи підозрілих нових поселенців, тож не дивно, що ніхто й не думав якось пом’якшувати натяки, які пов’язували ту одіозну публіку з епідемією вампірських нападів та убивств, особливо відколи радіус поширення цієї пошесті, як раптом виявилось, обмежився самим Потаксетом і прилеглими вулицями Еджвуда.

Ворд проводив у хатинці більшість свого часу, проте іноді спав удома, і, вважалося, що він досі мешкав під отчим дахом. Він двічі від’їздив у досі невідомому напрямку і щоразу був відсутнім тиждень. Чарльз усе бліднув і марнів, у ньому поменшало впевненості, коли він знову переповідав докторові Віллетту свою стару, як світ, історію про вкрай важливі досліди та майбутні відкриття. Віллетт часто навідував його у батьківському домі, бо старший Ворд неабияк переймався здоров’ям свого сина і прагнув гарантувати йому максимальний медичний догляд, який тільки можливо було забезпечити такому потайному і незалежному дорослому вже чоловікові. Доктор продовжує наполягати, що навіть тоді молодик був ще при здоровому глузді, а на підкріплення цього твердження наводить їхні численні бесіди.