Золотий маг. Книга 1. Зерно

— Ну от, а ти боявся. Все пройшло чудово. Ти як себе почуваєш? — запитав він.

— Прекрасно. Навіть страх кудись зник, — відповів той.

— Вітаю. Ти зробив перший крок до магії. Далі буде веселіше.

— Так, Касталатусе. От дали ж тобі ім’я. Бери за столом ганчірку і відро та хутко прибирай за собою.

— Мене можна називати просто Каста, — сказав учень і втік виконувати розпорядження викладача.

Атавхаї тим часом підсунув ближче до Ніка величезне викладацьке крісло і сів поруч.

— А в тебе як успіхи? — запитав він. — І до речі, ти чого весь мокрий?

— Та ось намагався пофліртувати з магістром Квітою Лоре. Але, напевно, не дуже вдало, — відповів Нік, трохи зніяковівши. Він сподівався, що Атавхаї не помітить його мокрого одягу.

— Ох і спритний же ти. Вибрав найкрасивішу, ну, за вашими людськими мірками. Тобі що, учениць молоденьких замало? — розсміявся професор.

— Та ну тебе. Старий я вже за молоденькими бігати. Я їм у батьки годжуся, — почервонів Нік. — От якщо не вийде з Квітою, тоді доведеться пошукати серед персоналу Школи або з учениць старших років.

— Ти б краще про навчання так думав, як ти на дівчат дивишся.

— Нікуди навчання не втече. Я боюся, що скоро мені його стільки привалить, що витиму. Голова зовсім не хоче думати, — поскаржився Нік.

— Ти кинь ці скарги. Ти ж знаєш, що не випадково сюди потрапив та не заради розваг, — покартав його Атавхаї.

— Та знаю я. Від цього тільки гірше стає. Гаразд, ми підемо вже. Он твій учень все прибрав, — сказав Нік, коли до них підійшов задоволений Касталатус.

— Слухай, може поки ви тут, давай проведемо для Касти тестування за видами магії? — загорівся викладач.

— Та ні. Сказали сьогодні тільки початкова ініціація. Тим більше що йому ще треба навчитися магічну енергію накопичувати. Без неї все одно не проведеш тестування. Та й обід вже скоро.

— Ти правий, — погодився демон. — А ти, Касте, щоб швиденько навчився накопичувати магічну силу і чекаю на тестуванні. Тепер можете йти.

Коли вони прийшли в житлову зону, всі новачки юрмилися в залі біля Багукхана. Вони, перебиваючи один одного, з захопленням розповідали про сьогоднішній ритуал. Стояв страшний гамір. Радість охопила навіть тих, хто не мав Зерна, вони все одно стали трохи магами і від цього гордість розпирала їх. Багукхан посміхався за своєю конторкою. Періодично до нього підбігав хтось з учнів, простягав руку і вислуховував якісь слова від Хранителя. Нік підійшов до стійки й мовчки спостерігав з боку за загальними веселощами. Навіть Касталатус миттєво влився в цю ейфорію. Ніхто вже не смикався від нього. Для них він став таким самим магом, як і вони, хоча трохи іншого, нехай і специфічного, напрямку. — все ще діти, — сказав Бакуган. — Просто іграшки отримали дуже серйозні.

— Так щороку? — запитав Нік.

— Щороку. Вони ж по суті ще діти. Перший тиждень без батьків, а вже майже маги, — з батьківським сумом сказав Хранитель.