Золотий маг. Книга 1. Зерно

— Це ж демон, — зумів видавити переляканий Касталатус.

— Так, демон. Але він білий і пухнастий, — спробував пожартувати Нік. — Ну, не зовсім білий. Але добрий.

— Це хто тут такий сміливий, щоб до мене вриватися в клас? — прогарчав Атавхаї.

— Атавхаї, це я, Нік. Ти можеш не так голосно, бо аж вуха закладає, — попросив учень, намагаючись утримати Касталатуса, який поривався то втекти, то знепритомніти.

— А, це ти, Ніку. Заходь. Радий тебе бачити, — привітно сказав професор, хоча це теж мало відрізнялося від гарчання. Він спробував обійняти Ніка, але звисаючий напівпритомний Касталатус заважав це зробити.

— Ти чому не заходив до мене?

— Так закрутився. Перші заняття. Та й поки звик. Часу зовсім не було, — відповів учень.

— Хто це з тобою такий сміливий? — запитав демон та подивився в обличчя учня, що ледь не втрачав свідомість.

— Це Касталатус. Я тобі про нього говорив. Учень клану з Зерном Некроманта, — сказав Нік. Касталатус вже не намагався втекти, а просто стояв поруч, злякано дивлячись на професора. — Ось, привів. Треба, щоб ти виконав початкову ініціацію.

— Чудово. Це ми з задоволенням. А то ж ти знаєш, які слабкі учні у мене. Іноді навіть займатися з ними не хочеться. Ти, Ніку, сідай де хочеш, бажано подалі від нас. А ти. Як тебе там? Костелупусе, давай йдемо зі мною, — заметушився Магістр. Він відсунув кілька столів до стіни, щоб утворився досить великий вільний простір. — Так, ти почекай тут. Я зараз все підготую.

На відміну від Квіти, якій для обряду початкової ініціації треба було тільки вільне приміщення, Атавхаї лише на підготовку витратив не менше півгодини. Він накреслив на підлозі велике коло, всередині нього правильну перевернуту пентаграму, на кінцях променів якої він накреслив якісь символи, а зверху поставив різні предмети. Більшу частину цих предметів важко було назвати милими та приємними. Там була ємність з кров’ю, череп людини, чийсь ріг, жменя землі, жменя попелу. Нижнє з’єднання променів залишалося порожнім. Касталатус сидів, ніби лялька, чекаючи своєї долі. Після приготування Магістр підійшов до учня і почав його заспокоювати та готувати до обряду.

— Слухай мене уважно. Тобі нічого боятися. Це тільки початкова ініціація. Боляче тобі не буде. Якщо буде лячно, постарайся не ворушитися та нічого не робити. Твоє завдання сісти в центр пентаграми, заспокоїтися, закрити очі, викинути всі думки з голови і розслабитися. Ти побачиш чорну нитку, подумки за неї вхопишся — і вона тебе потягне. Не бійся та не відпускай. Загрожувати тобі нічого не буде. Я постараюся все зробити швидко. Коли почуєш мою команду відпускати, тоді відпустиш нитку. Ти все зрозумів?

— Так, — ледь чутно відповів переляканий учень.

— Ну, от і добре. Якщо готовий, то сідай в центрі пентаграми. Тільки ні в якому разі не зачіпай променів, — скомандував Атавхаї та підштовхнув Касталатуса всередину.