Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. Є практика прямого визначення в законі місцезнаходження юридичної особи. Так, відповідно до ст. 5 Закону «Про Центральну виборчу комісію» [214] її місцезнаходженням визнається столиця України — місто Київ.
3. Зміна місця реєстрації визнається п.п. 13.1.1 п. 13.1 ст. 13 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» [164] видом реорганізації платника податків (тільки стосовно податкових правовідносин).
4. У ч. 2 ст. 93 ЦК мова йде про те місцезнаходження, на яке вказується в установчих документах юридичної особи. Вказівка місцезнаходження юридичної особи міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (ч. 2 ст. 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»). До цього Реєстру вноситься у відповідних випадках (ч. 7 ст. 19 того ж Закону) запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, що є підставою для припинення юридичної особи на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 38 названого Закону). Новий Цивільний кодекс відмовився від визначення місцезнаходження юридичної особи за місцем знаходження її постійно діючого органу. Тому як місцезнаходження юридичної особи може бути визнано будь-яку адресу, за якою постійно знаходиться хоч один працівник юридичної особи. Інше питання — це питання місць, де здійснюється діяльність юридичної особи (де здійснюється діяльність органів юридичної особи, де здійснюється виробнича діяльність, де знаходяться місця зберігання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, готової продукції, місця відпуску та відвантаження продукції, товарів). До такого питання законодавець в цьому випадку байдужий.
Стаття 94. Особисті немайнові права юридичної особи
1. Юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
1. За юридичними особами визнаються особисті немайнові права. Це ті ж права, що надаються фізичним особам крім тих, що за своєю природою не можуть належати юридичній особі.
2. У ст. 94 ЦК наводиться неповний перелік особистих немайнових прав, що можуть належати юридичній особі. Це — право на недоторканість ділової репутації, на таємницю кореспонденції та інші особисті немайнові права. Визнання права юридичної особи на інформацію особистим немайновим не зовсім відповідає ст. 200 ЦК, яка визнає інформацію нематеріальним благом (але не особистим). Особисті немайнові права не мають економічного змісту (ч. 2 ст. 269 ЦК) і, як випливає із Книги другої Цивільного кодексу, не можуть відчужуватись. Право на інформацію має економічний зміст і може відчужуватись. Викладене випливає також із Закону «Про інформацію» [65].
Стаття 95. Філії та представництва
1. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
2. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
3. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
5. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
1. Філії та представництва не є юридичними особами, не мають цивільної правоздатності. Посилання в п. 3 ст. 95 ЦК на те, що вони діють на підставі положення про філію чи представництво, яке затверджується юридичною особою, також не має цивільно-правового змісту, оскільки в цивільно-правовому розумінні діє не філія чи представництво, а сама юридична особа. Щоправда, на положення про філію або представництво може бути посилання в довіреності, що видається на ім'я керівника філії чи представництва. І тоді таке положення набуває цивільно-правового змісту (визначає обсяг повноважень керівника філії або представництва вчиняти правочини від імені юридичної особи). Більша правова визначеність досягається прямим зазначенням в довіреності на ім'я керівника філії чи представництва, на обсяг його повноважень як представника юридичної особи.