Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

— Ет, пане! Що я буду робити з тими кіньми, я не маю, де їх подіти.

— Ну, то я тобі дам табун волів.

— Дякую панові! Нащо ж мені їх, коли я не маю, де їх діти.

— Ну, то я тобі дам отару овець, то вже, може, буде де подітися з ними? А якщо не хочеш овець, то я тобі дам бричку, повну грошей, і четверо коней.

А він каже:

— Спасибі панові! Що ж! Як я візьму коні, бричку і гроші, то ніхто не скаже, що мені пан дав, а скажуть, що я когось розбив і то дістав.

А Пташинський каже:

— Коли не хочеш коней, овець і брички з грішми, то не дам тобі нічого.

А той чоловік:

— Бог заплатить панові за те. — І йде.

Але, як вже відійшов той чоловік, Пташинський собі подумав: «Що ж, як йому нічого не дам, то вже, як спіймає мене, то замучить». І каже до нього:

— Вернися, чоловіче!

Той вернувся. Пташинський каже до нього:

— Ну, то вже візьми собі той млиночок.

Так той узяв, подякував та й пішов від нього.

Приходить до того діда, що коло брами сидить, і каже:

— Зле ти мені, діду, порадив! Якби був узяв гроші, то мав би звідки жити. А так послухав тебе, то що ж млинком маю робити?

А той дід каже:

— Не журися. Ти тим млинком матимеш з чого жити.

І каже:

— Млинку, млинку розтворися. І щоби тут було всього їсти і пити краще, як в якого пана.

Млинок розтворився — є що їсти і пити. Попоїли вони обидва з тим дідом, попрощалися, і пішов собі той чоловік з млинком додому.

Іде, зустрічає вівчара, який пасе вівці. І каже:

— Добрий день тобі, чоловіче. Чи не маєш шматка хліба дати мені?

А той вівчар каже:

— Ні, нема, чоловіче. Мав я кавальчик, але з'їв.

А той чоловік, що мав млинок, відходить від нього, і подумав собі: «Га, маю вже шматок хліба, треба і другому дати». І каже:

— Млинку, млинку, розтворися, щоб тут було їсти і пити.

Млинок розтворився — є що їсти і пити.

Закликав він того вівчара, посідали, їдять і п'ють. А при тім говорять між собою:

— Як ти, — каже той чоловік до того вівчара, — позганяєш ті вівці, коли вони так порозходилися по степу?

А той вівчар каже:

— Дай мені той млиночок, то я тобі покажу.

Той бере дає йому той млинок. Допіру той вівчар каже:

— Піди, бучку, позганяй мені тії вівці!

Пішов бучок і позганяв вівці. Беруть вони і міняються. Той чоловік, що перше мав млинок, бере бучок в руки і йде. Відійшов за верству, а може, й за дві і каже:

— Ей, бучку, вражий сину! Зле я зробив, що за тебе шматок хліба віддав. Тепер ти хочеш їсти і я.

Бучок каже:

— Не журися! Я тобі та принесу той млинок.

Пішов бучок, відібрав млинок і приніс до того чоловіка.

Йдуть далі з тим млинком. Пасе свинар свині на такім просторі, що так свині порозлазилися, що як їх і зігнати. Питає його:

— Як ти ті свині докупи зженеш?

А той свинар каже:

— Дай мені той млиночок, то я покажу.

Бере той чоловік і дає йому той млинок, а той свинар дає йому торбу і каже:

— Вискочіть, козаки, і кожний мені на коні приведіть свиню докупи!

Допіру ті як повискакували, і кожний привіз свиню на коні і всі на одне місце поскидали.