Джеррі-Островик

— Як ми балакатимемо, то ні, — відповів той. — Ось ми одуримо твого пса. Я скажу, що робота твоя, коли я прожену Гансона. А ти кажи, щоб я вигнав його зараз. А я тобі — що Гансон мусить перше заробити прочухана. А тоді засперечаємось, як два йолопи, і будемо кричати один на одного. Ти готовий?

Доутрі кивнув головою, й вони завели голосну суперечку. Майкл поглядав то на одного, то на другого.

— Ну, попався ти, — сказав Йоргенсен, угледівши, що кельнер несе один кухоль пива. — Песик твій усе забув — чи й не пам'ятав нічого. Він думає, що ми посварились, і твої два кухлі пива стерлись у нього в голові, як ото хвиля змиває написане на піску.

— Навряд чи він забуде арифметику, хоч би скільки ти галасував, — доводив Доутрі, перемагаючи власну непевність. — І я його не підштовхуватиму, — додав він бадьоро, — Зараз сам побачиш.

Перед шкіпером поставлено високого кухля, і він зразу взяв його в руку. А Майкл, нап'ятий мов струна, свідомий, що від нього чогось сподіваються, готовий і радий прислужитися, згадував колишню науку на «Макамбо» й марно вдивлявся в незворушне Стюардове обличчя, чекаючи знаку; потім оглянувся й побачив не два кухлі пива, а один. Він так добре пам'ятав різницю між одним і двома, що збагнув (а яким побитом, цього не скаже й найглибший психолог, так само як не зможе визначити, що ж таке думка): принесено один кухоль, хоча замовлено два. Він зразу хрипко загарчав, підхопився, став передніми лапами на стіл і загавкав на кельнера.

Капітан Йоргенсен грюкнув кулаком по столу.

— Ти виграв! — загорлав він, — Я плачу за пиво! Кельнере, неси ще кухоль.

Майкл поглянув на Стюарда, ніби питав, чи те вія зробив, і Стюардова рука, погладивши його по голові, промовисто відповіла йому.

— Спробуймо ще, — сказав розбурканий і зацікавлений шкіпер, рукою витерши пивну піну з вусів. — Може, він знає тільки один і два? А як три? Чотири?

— Так само, шкіпере. Він уміє рахувати до п'яти і розуміє, коли бува більше, ніж п'ять, тільки чисел, більших за п'ять, не знає.

— Агов, Гансоне! — ревнув капітан Йоргенсен через усю пивницю до свого кухаря. — Агов, надолобню! Йди сюди, випин кухоль пива!

Гансон підійшов і присунув собі стільця.

— Плачу за пиво я, — сказав шкіпер, — але замовляй ти, Доутрі. Дивись, Гансоне, який це вчений собака. Він рахує краще за тебе. Нас тут троє. Доутрі замовить три кухлі пива. Пес почує слово три, А я покажу кельнерові два пальці. Він принесе два кухлі, й пес на нього загавкає. Ось побачиш.

Усе так і вийшло. Майкл не вгамувався, поки не принесено третього кухля.

— Не вміє він рахувати, — вирішив Гансон. — Він просто бачить, що один зостався без пива. Він знає, що в кожного мусить бути кухоль. Того й гавкає.

— Стривайте, це ще не все, — похвалився Доутрі. — Нас тут троє. Замовмо чотири кухлі. Тоді кожен матиме кухоль, і однаково Кілені загавкає на кельнера.

І справді, вже цілком збагнувши, в чому річ, Майкл шаленів, поки кельнер не приніс четвертого кухля. Тим часом стіл обступили люди, й кожне хотіло замовити пиво, щоб випробувати собаку.