Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання
- Автор: Зінченко І. О., Тютюгін В. І.
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: ФІНН
- ISBN: 966-8030-04-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання». Краткое содержание книги:
В окремому розділі монографії наводяться матеріали судової практики, в яких вирішувалися питання кваліфікації та призначення покарання при множинності злочинів; дасться перелік збірок судової практики, у яких містяться її матеріали з кримінальних справ.
Робота розрахована на суддів, працівників прокуратури, юстиції, органів внутрішніх справ, науковців, викладачів, аспірантів та студентів юридичних навчальних закладів. Корисною вона буде і для всіх тих, хто цікавиться питаннями кримінального права та практикою його застосування.
від 26 квітня 2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» // ВВСУ. — 2002. — № 3. — Вкладка. — С. 9–16 (пункти 3, 7,14, 15,16, 20, 23);
від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» // ВВСУ. — 2003. — № 1. — С. 37–42 (пункти 5, 9-14,17,18);
від 24 жовтня 2003 р. № 7 (зі змінами, внесеними пост. Пленуму від 10 грудня 2004 р. № 18) «Про практику призначення судами кримінального покарання» // ВВСУ. — 2003. — № 6. — С. 14–20; 2005. — № 1. — С. 13 (пункти 5, 7, 8,10,11, 13, 16, 20–27);
від 22 грудня 2006 р. № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» // ВВСУ. — 2007. — № 2. — С. 4–7 (пункти 7, 8,13).
3.2. Судова практика з питань кваліфікації повторності, сукупності та рецидиву злочинів
Особа, яка раніше умовно засуджувалася до позбавлення волі, не може розглядатися як засуджувана до позбавлення волі
Ухвала від 11 квітня 1972 р. — Рад. право. — 1972. — № 9. — С. 107–108.
За кожним окремо пунктом ст. 93 КК покарання не призначається, а пред'явлене обвинувачення за декількома пунктами цієї статті може враховуватись як наявність декількох обставин, то обтяжують відповідальність за умисне вбивство
Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 9 жовтня 1997 р. — ВВСУ. — 1998. — № 3. — С. 36–37.
Щодо особи, яка підлягала звільненню за амністією від частини покарання, не відбутої за попереднім вироком, безпідставно застосовано ст. 43 КК України 1960 р. при вирішенні питання про призначення покарання за новим вироком
Ухвала спільного засідання Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України від 22 листопада 2002 р. — Рішення Верховного Суду України[426]. — 2004. — С. 110–112.
Якщо особа раніше вчинила умисне вбивство, відповідальність за яке передбачена статтями 116–118 КК України (статтями 95–97 КК України 1960 р.), і знову вчинила умисне вбивство, її дії не можуть кваліфікуватися за п. 13 ч. 2 ст. 115 нього Кодексу (п. «з» ст. 93 КК України 1960 р.)
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 5 вересня 2002 р. // РВСУ. — 2004. — С. 117–119.
Особам, звільненим від відбування покарання за попереднім вироком через тяжку хворобу, покарання за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України призначати не можна
Ухвала спільного засідання Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України від 17 жовтня 2003 р. // РВСУ. — 2004. — Вип. 1(8). — С. 86–87.
Незаконне заволодіння наркотичними засобами та наступне їх зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи без, а також їх незаконний збут утворюють сукупність злочинів, відповідальність за які передбачено ст. 308 і ст. 307 чи ст. 309 КК України, проте за таких обставин не утворюють ознаки повторності, передбаченої ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 11 грудня 2003 р. // ВВСУ. — 2004. — № 4. — С. 25.
Вироки судів держав СНД не тягнуть правових наслідків, передбачених статтями 9 і 71 КК України, при засудженні особи на території України, оскільки відповідно до Закону України від 3 березня 1998 р. «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» Україна не взяла на себе зобов'язання визнавати і враховувати такі вироки
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 лютого 2004 р. // ВВСУ. — 2004. — № 5. — С. 19–20.
При призначенні покарання суд не вправі враховувати як обтяжуючу таку обставину, яка є кваліфікуючою ознакою вчиненого злочину
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 листопада 2003 р. // ВВСУ. — 2004. — № 7. — С. 21–22.
Дії особи, яка під час вчинення хуліганства заподіяла потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості, підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 3 лютого 2004 р. // ВВСУ. — 2004. — № 8. — С. 20.
Вчинення особою щодо різних потерпілих двох або більше тотожних діянь, не об'єднаних єдиним злочинним наміром, слід розглядати як повторність злочинів. У такому випадку складання сум заподіяної кожному потерпілому шкоди виключається
426
Далі — РВСУ.