Пісня Соломона
- Автор: Моррисон Тони
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: ВП «Юніверс»
- ISBN: 966-8118-46-4
- Переводчик: Олег Богданович Король
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Пісня Соломона». Краткое содержание книги:
— Аби не було лиха, — Реба глянула на Пілат. — Недобре отак зриватися з ліжка та скакати у воду.
— Допоможи мені принести балію замість бурчати.
— Все пом’яте. Що я одягну?
— Вода їй навіть ніг не накриє.
— Коли сісти, то накриє.
— Де моя жовта сукенка? Ця, що застібається спереду?
— Десь тут має бути.
— Знайди мені її та випрасуй. Добре? Ну й розгардіяш тут. Чорт ногу зломить!
Реба знайшла жовту сукенку й випрасувала її. Пілат допомогла Агар викупатися. Чиста й одягнена, Агар сказала:
— Треба купити щось з одягу. Все те, що маю, — ганчір’я.
Мама й бабуся переглянулись.
— Що тобі треба? — спитала Пілат.
— Все, — відповіла Агар.
І дістала все, що хотіла. Купила все, у що тільки може вбратися жінка, з голови до п’ят. За Ребин діамант. Коли Агар забагла приодягтися, в домі було сімдесят п’ять центів. Ще шість доларів заборгували пияки. Тож довелося Ребі піти до ломбарду з камінцем, що важив два карати й коштував дві тисячі доларів. Там вона вторгувала тридцять доларів. Повернулася туди разом із розлюченою Пілат і дістала ще сто сімдесят. Агар увіпхнула двісті доларів та сімдесят п’ять центів у гаманець і подалася до середмістя, безперестанку шепочучи: «Не дивно».
Вона купила пояс з підв’язками, нейлонові панчохи, панталони і дві комбінації — білу й рожеву. Занесла до приміряльної кабінки цілий оберемок спідниць і один костюм. Впустила жовте плаття на підлогу й надягла спідницю. Замок-блискавка не застібався. Агар втягнула живіт, смикнула за язичок, але зубчики замка ніяк не сходилися. На лобі виступили дрібні краплинки поту, Агар пихкала й сопіла. Їй здавалося, що все її життя залежатиме від того, чи зійдуться ці алюмінієві зубчики. На вказівному пальці зламався ніготь, заболіли пучки. З лоба скапував піт, Агар задихалася. Ось-ось була б заридала, якби не продавщиця, що просунула голову між шторки й спитала, всміхнувшись: «Як там у вас?» Та коли побачила спотворене з натуги й переляку обличчя, ця усмішка замерзла.
— Господи! — вигукнула вона, глянувши на бирку, що звисала з пояса. — Це ж п’ятий розмір. Не треба тягти силоміць. Вам підійде дев’ятий чи й одинадцятий. Прошу вас, не тягніть. Зараз подивлюся, чи є спідниці таких розмірів.
Продавщиця почекала, поки клієнтка спустить плісировану спідницю на щиколотки, й допіру тоді відійшла. Агар легко затягла замок на іншій спідниці й, відмовившись приміряти далі, сказала, що візьме її та костюм.
Купила також білу блузку й нічну сорочку — жовтувато-коричневу з облямівкою барви морської піни. Тепер потребувала тільки косметики.
У відділі косметики її оповила хмара ароматів. Агар кидала жадібним оком на багатообіцяльні етикетки. Царство запахів для первісної жінки. Вона створить окремішній світ ніжности, у якому буде один-єдиний житель — її чоловік. Ще будуть «Повітря часу» Ніни Річчі, «Чуття» Ярдлі, «Нектарома» Тюваше, «Збудження» Д’Орсе. Будуть «Скандал» Робера Піґе, і «Каліпсо», і «Віза», і «Бандит». «Шантільї» Убіґана, «Примхливі квіти» й «Лоджія» Карона. Агар вдихала на повні груди це солодке повітря, що струменіло над скляними прилавками. Ходила біля них усміхненою сновидою. Біля цих кришталево прозорих прилавків, заставлених пляшечками, тоненькими кружками, круглими коробочками, тюбиками й фіалами. У білих м’яких руках губна помада висовувалася з футлярчика, як блискучий червоний член щеняти. Персикова пудра й молочні лосьйони стояли розставлені перед яскравим плакатом з усміхненими обличчями. Екстаз. Знемога по спізнаній спокусі. Агар здавалося, що могла б дожити кінця віку серед цього гранованого скла, що мерехтіло персиками, вершками й атласом. В багатстві. В розкоші. В коханні.
О пів на шосту Агар вийшла з крамниці, міцно обхопивши дві торбини, вщерть повні розмаїтих пакуночків. Перепочила від ноші допіру, коли прийшла до салону краси.
— Ми вже не приймаємо замовлень, золотце, — зиркнула на неї з-понад умивальника Ліллі, власниця салону.
— Мушу зробити собі зачіску. Я дуже кваплюся, — відповіла Агар, задивившись на хазяйку.
Ліллі глянула на Марселіну. Завдяки Марселіні заклад процвітав. Молодша, зовсім недавно й по-новому навчена, вміла робити легкий і тривкий перманент. А Ліллі досі гріла старосвітські щипці й виливала на голову зо дві ложки олії. Хоч і незадоволені, замовниці таки трималися цієї майстрині. А тепер вона звернулася до Марселіни:
— Ти б не взяла її? Я не можу, ти ж знаєш.
Марселіна втупилася в потилицю клієнтки.
— Я й не гадала, що доведеться працювати допізна. Маю ще двох замовниць. Сьогодні обслуговую вже восьму.