Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет

Оскільки у моїй хатині було тісно, сер Генрі і Гуд спали у наметі, який я розбив у апельсиновій алеї у кінці саду. Дерева цвіли, і від них ішов приємний аромат, а на вітах яскраво вирізнялися зелені й золоті плоди (треба сказати, що у нас у Дурбані на деревах можна бачити і цвіт і плоди одночасно). Місце наше гарне, і спати на повітрі дуже приємно, тим більше, що у нас в Береа москітів майже нема, якщо ж вони іноді і з’являються, то тільки після сильних дощів.

Однак потрібно вести розповідь далі, інакше вона тобі, Гаррі, набридне раніше, ніж ми дістанемося до Сулейманових гір. Отож, вирішивши піти із сером Генрі, я негайно зайнявся необхідними приготуваннями. Передусім, мій хлопчику, я отримав од сера Генрі документ, який забезпечував твоє майбутнє. Тут ми зіштовхнулися з деякими труднощами: сер Генрі не був місцевим жителем, і гроші, які тобі належало б отримувати на випадок моєї загибелі, знаходилися в Англії. Але врешті-решт ми цю справу залагодили завдяки одному спритному адвокатові, котрий зідрав із нас жахливу ціну — цілих двадцять фунтів стерлінгів.

Поклавши чек на п’ятсот фунтів у кишеню і віддавши у такий спосіб данину обачності, я купив за рахунок сера Генрі фургон і запряжку чудових волів. Фургон був довжиною двадцять два фути, на залізних осях, дуже міцний і легкий, щоправда не зовсім новий. Одного разу він уже побував на Алмазних розсипах, але повернувся звідти неушкодженим. Це ще більше переконало мене в тому, що віз був зроблений із сухого, гарно витриманого дерева. Якщо фургон погано злагоджений або зроблений із сирого матеріалу, Це виявляється при першій же поїздці. Задня частина нашого воза, що мала дванадцять футів, була накрита брезентом у вигляді навісу, передня ж, призначена для багажу, була відкрита. Такі фургони у нас називають “напівкритими”. Задня частина була пристосована для житла — у ній містилося ліжко зі шкур, на якому могло спати два чоловіка, полиця для зброї і деякі необхідні речі. Я дав за нього сто двадцять п’ять фунтів і вважаю, що це було недорого.

Після цього я купив чудову запряжку з двадцяти зулуських биків, якими любувався вже майже два роки. Звичайна запряжка складається із шістнадцяти голів, але на всякий випадок я купив іще чотири. Зулуська худоба низькоросла і легка, майже наполовину менша від африкандерського31, який використовується для перевезення важких вантажів. Ці дрібні тварини менше піддатливі хворобам ніг, аніж великі, надзвичайно невибагливі до корму і пристосовані до найважчих умов. Тому вони виживають там, де африкандерські гинуть од голоду. Зулуські бики легші і швидкохідніші; з невеликою ношею вони можуть пройти п’ять миль у день. Окрім того, наші тварини були добре “просолені”, тобто загартовані, оскільки сходили всю Південну Африку вздовж і впоперек. Тому наша запряжка була деякою мірою гарантована від тієї страшної форми малярії, яка так часто знищує цілі череди, коли вони потрапляють у незвичні для них вельди32. Що стосується страшної легеневої хвороби, тобто сухот, яка у нас так часто вигублює скотину, їм було зроблено щеплення., Для цього на хвості бика, приблизно один фут од основи, робиться надріз, до якого прив’язується шматочок легені, взятий у тварини, що загинула від цієї хвороби. Через деякий час бик захворює легкою формою сухот, хвіст у нього відмирає і відпадає на місці надрізу, але зате сам бик стає непіддатливим для сухот. Жорстоко, звичайно, позбавляти тварину хвоста, особливо в країні, де так багато мух, але вже ліпше пожертвувати хвостом, ніж утратити і хвіст, і бика. Хвіст без бика ні на що не годен, хіба тільки щоб змахувати ним пил. Але все-таки досить кумедно йти за биками і бачити перед собою двадцять жалюгідних недогризків замість хвостів. Так і здається, що природа щось наплутала і замість хвостів приставила бикам задні прикраси цілої зграї премійованих бульдогів.