Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-6552-0
- Жанр: История
Электронная книга - «Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька». Краткое содержание книги:
– «не можна панувати довго в Східній Європі за допомогою технічних державних і управлінських засобів, які спираються на сильну окупаційну армію»;
– «східноєвропейським простором можна буде оволодіти в майбутньому лише за допомогою ідей і взаємною згодою проживаючих там народів»;
Остаточний висновок, сформульований авторами цього документа, звучить так: «Військова окупація не може триматися довгий час у Східній Європі. Тільки новий державний лад, збудований за національним принципом, може забезпечити там здоровий розвиток. Тільки самостійна Українська держава могла б зберігати такий новий лад…» ОУН «готова вести боротьбу до здійснення свого національного ідеалу».[16]
Хотілося би заперечити, та немає як. Останні 70 років нашої історії політика країн Євросоюзу, США та Росії, врешті-решт наш повсякденний життєвий досвід підтвердили і щодня підтверджують справедливість цих оцінок.
Але очевидним сьогодні і зовсім неочевидним тоді є розуміння того, що така мета радикально суперечила геополітичним планам німецького диктатора, який розглядав цей простір як життєво необхідний для свого, а не українського народу.[17] Про його численних союзників, які мали свої плани щодо територій, заселених українцями, згадувати не буду.
Документи п'ятий, шостий та сьомий мають відповідно назви «Боротьба і діяльність ОУН під час війни. Інструкція Служби Безпеки (травень 1941 року),[18] «Боротьба і діяльність ОУН під час війни. Політичні вказівки (травень 1941 р.) та «Напрямні ОУН "Боротьба і діяльність ОУН під час війни"». Змістовно це – докладні, ретельно виписані вказівки – від порядку проголошення Української держави та організації її збройних сил до процедури запровадження національної символіки й текстів пісень, які можна та необхідно співати.[19] Аналіз їх потребує окремої розповіді, яка далеко виходить за межі цієї розвідки. Тут лише констатуймо: для розробки документів такого об'єму необхідно багато часу, багато зусиль і багато людей.
Оцінюючи їх, треба взяти до уваги, що, по-перше, оригінал першого документа відсутній, публікація здійснена за неатрибутованою машинописною копією. По-друге, в назві цієї збірки документів йдеться про СБ бандерівської течії, а в самому документі – про ОУН у цілому.
Тепер почитаємо, про що йдеться в першому документі, що починається словами: «Є певний порядок у революційному будуванні, від якого невільно відступити…» Головний його посил, як на мою думку, такий: «Ми стоїмо на становищі, що при нинішних швидкостях, з якими проходять воєнні дії, ми, як революційна сила, зможемо відіграти незначну роль. Тому організація власної збройної сили у відношенні до можливості й конечності вжиття її на фронті зовнішньої боротьби буде спізнена. Тим актуальнішою стає зате організація внутрішнього фронту шляхом закріплення ладу й порядку на звільненій території власними силами і самостійно хоч рівнобіжно з задержанням ладу і порядку, який переводитиме своїм апаратом на наших землях союзник. Союзник мусить побачити і признати наш організаційний хист і зрозуміти наглядні користі, які він з нашої діяльності може мати»[20] (виділення наше. – Д. Я.). А тепер поставимо собі таке питання: хто в даному контексті є союзником Німеччини – Бандера чи Мельник?
Далі інструкція описує процес організації «органу безпеки на рідних землях» – «Народної Міліції», «організованої на основі самоохорони». Ця міліція мусить посісти місце «зліквідованого революційним порядком і без решти» «цілого апарату безпеки Червоної Москви», але це не значило тотального винищення всіх чекістів. Чому так? А тому, що далі документ формулює наївну як на безкомпромісних борців з московською окупацією, надію: «буде напевно так, що частина з тих, хто є нині в НКВС, прилучаться до революції і стануть її добрими борцями».[21]
У принципі це всі доступні сьогодні програмні напрацювання націоналістів-бандерівців напередодні німецько-радянської війни. Всі, але не всі. В нашому розпорядженні є ще одне документальне свідчення, яке за своїм політичним значенням, як мені видається, перевершує всі вище згадані теоретичні плани революціонерів-націоналістів.
16
Докл. див.: ОУН в 1941 році: Документи. Ч. 1 / Упоряд.: О. Веселова, О. Лисенко, І. Патриляк, В. Сергійчук. – К.: Ін-т історії України HAH України, 2006. – С. 178–189; Косик В. Україна у Другій світовій війні у німецьких документах. Збірник німецьких архівних матеріалів. Т. 1. – Львів, 1997. – С.70–72.
17
Див.: Літопис Української повстанської армії. Т. 6. УПА в світлі німецьких документів. Книга перша: 1942 – червень 1944. Зібрав і впорядкував Тарас Гунчак. Вид-во «Літопис УПА». – Торонто, 1983. – С. 29–33, 187.
18
Матеріали та документи Служби безпеки ОУН(б) у 1940-х pp. Зібрали і впорядкували О. Є. Лисенко та І. К. Патриляк. – К., 2003. – 251 с.
19
ОУН в 1941 році: – С. 58 – 176,192–198.
20
Матеріали та документи Служби Безпеки ОУН(б) у 1940-х pp. – С.47–48.
21
Матеріали та документи Служби Безпеки ОУН(б) у 1940-х pp. – С.51.