Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
— Сьогодні зустрічаєшся з Флавіаном? — запитала Маріка.
— Так, — здивовано відповів Стен. — А як ти дізналася?
— Просто здогадалася. Адже це очевидно — раз імператор помер, то Флавіан не забариться знову на тебе натиснути.
— Авжеж, не забариться, — підтвердив Стен, спохмурнівши.
Ні брат, ні сестра не почували ні найменшої незручності, розмовляючи тут про справи. Зрештою, це була каплиця їхньої матері, можна сказати, їхня родинна територія. Тут їм було спокійно й затишно, а святість цього місця спонукала до глибшого аналізу своїх думок, намірів та поривань, мимоволі змушувала зважувати кожне слово.
— Стене, — після короткої паузи озвалася Маріка. — Здається, я ще не готова до заміжжя.
— Тобі вже шістнадцять, — зауважив він.
— Хіба це багато?
— Саме на порі. Більшість твоїх ровесниць уже мають чоловіків.
— А я ще не готова, — не поступалася сестра. — Краще зачекати.
Стен стиха зітхнув. Останнім часом Маріка дедалі відвертіше демонструвала своє небажання виходити заміж, і це дуже непокоїло його. Ні, він зовсім не прагнув чимшвидше спекатися сестри, якраз навпаки — йому й самому не надто кортіло відпускати її. Але Стен боявся, що Маріка могла закохатися в когось із місцевих; і не просто закохатися, а й зайти значно далі, ніж це дозволено порядній дівчині. Проте він навіть у гадці не мав вистежувати сестру, бо розумів, що цим лише погіршить ситуацію, підштовхнувши її до рішучіших дій…
— Рік тому, — стримано мовив Стен, — ти нітрохи не заперечувала проти шлюбу з Флавіаном.
— Не через велику любов до нього. Раніше я думала, а ти всіляко підтримував цю думку, що тобі конче потрібен шлюбний союз із Ібрією для здобуття корони Галосагу. Проте згодом я побачила, що Флавіан і так зацікавлений зробити тебе королем. Він хоче цього навіть більше, ніж ти сам.
Стен не міг не погодитися з сестрою:
— Все це правда, але ти маєш зрозуміти…
— А тепер, — провадила Маріка, не зважаючи на його слова, — зі смертю імператора тобі взагалі не знадобиться стороння підтримка. Поки Чеслав каламутитиме воду, ти зможеш утвердити свою владу над Галосагом, і ніхто не стане тобі на заваді.
— Я ще не вирішив, як мені вчинити, — сказав Стен.
Маріка знизала плечима.
— А що тут вирішувати? Тут я цілком згодна з Флавіаном — твоє місце на троні Галосагу. Чи ти хочеш позмагатися за імператорський престол?
— Подивимося, — відповів Стен невизначено. — І якщо я так вирішу, до Златовара ти поїдеш зі мною.
Маріка вмить спохмурніла.
— Не думаю, що це гарна ідея. Передовсім, на мій погляд, тобі нічого робити в Златоварі. А якщо й надумаєш їхати, то буде необачно так довго залишати князівство на дядечка Войчо.
— З князівством нічого не станеться. А наш дядько робитиме те, що йому казатиме Щепан Чірич.
— Все одно, — наполягала Маріка. — Буде надійніше, якщо тебе заступатиму я. Та й мені кортить спробувати себе в ролі правительки. Хай навіть номінальної.
Стен пильно подивився їй в очі.
— Це єдина причина, чому ти хочеш лишитися? Чи є щось іще?
— Ні, більше нічого.
Попри впевнений тон і щирий, невинний погляд сестри, Стен зрозумів, що вона збрехала.
„Таки в неї хтось є,“ — з гіркотою подумав він, відчуваючи неприємну порожнечу в грудях. — „Хто ж цей негідник, хто?… Даруй, матінко, не встежив я за Марікою…“
„Даруй, матінко,“ — і собі думала Маріка. — „Даруй, що збрехала в цьому святому місці. Даруй, що взагалі брешу Стенові…“
А княгиня Ілона дивилася з ікони на своїх дітей і лише лагідно всміхалася.
Розділ 3
Маріка пішла з бенкету задовго до його завершення під приводом того, що хоче взяти участь у ранковій церемонії відплиття кораблів, а тому, щоб виспатися, їй треба лягти раніше. Стена начебто задовольнило таке пояснення, він звик, що сестра любить поспати. А проте, при прощанні вона прочитала в його занепокоєному погляді невисловлене запитання: „Чи не тому ти так багато спиш останнім часом, що спиш не сама?…“ Маріка поквапилася піти, щоб очі не виказали її збентеження так само відверто, як брат виказував своє занепокоєння. Мабуть тепер, думала вона, прямуючи коридорами замку в супроводі веселеньких від випитого вина придворних панночок, будь-хто з присутніх на бенкеті, кому надто рано захочеться спати, опиниться у Стена під підозрою. Не виключено, що після вечері він вирішить навідатись до них під якимось вигаданим приводом. Але до неї, звичайно, не зайде. Бідолашний братик так боїться знайти підтвердження своїх підозр, що воліє залишити все як є…