Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
16.4.1973 р.
НАВІЩО ЖЕНИТИСЬ?
Я у світ заглядаю –
Стільки в світі дібров,
Ну, а я все шукаю
Невгамовну любов.
Скільки рибок на світі,
Де не глянь – золотих,
Ну, а я все шукаю
Невідомо яких.
Так ото і тиняюсь,
Я по світу, як барс,
Та як гарно попросиш,
То якась, гляди, й дасть,
Там скубну, а там вкраду,
Ніби справжній пірат,
Так ото і обходжусь,
Я без зайвих розтрат.
Та й навіщо женитись? –
Якщо хлопці всі п’ють,
А дівчата в нас щедрі
І самі вже дають…
Ой, дівчата, дівчата,
Та хіба ж давать гріх?
Дай вам Боже здоров’я,
Щоб хватало на всіх.
Ой, дівчата, дівчата,
Звідки в вас та краса?
Що завжди з мужиками
Творить скрізь чудеса.
ХОДИТЬ МІСЯЦЬ НАД ПОЛЕМ
Ходить Місяць над полем,
І сміється собі,
Стільки їх надивився,
Що й не снилось тобі.
Так було, і так буде,
Й хочу всім нагадать:
– Що роса тих чарує –
Хто ще вміє кохать!
16.2.1972 р.
НА ПРОВАЛЛІ
Я прийшов до провалля
І на хвильки дивлюсь,
– А що ж буде? – жартую –
До дівчат, як втоплюсь.
А одна подивилась:
– Не топись, я прошу,
Краще підем зі мною
Щось тобі покажу.
А як та показала,
Я забувсь про весь світ,
І став думать про те я
Що побачив в ту ніч.
Бо у новому сяйві,
Я побачив красу,
Бо зустрів в ній незайману
Ще дівочу красу.
Тій красі вже сімнадцять,
Й тому буде хвала,
Хто зірве її перший
Й приведе до двора.
Завтра прийде день новий,
Бог дасть нові сліди,
То ж чи варто топиться
З-за якоїсь... біди?
МОЯ ДЕРЖАВА
Я один в переповненім домі,
Наді мною світи і світи,
Спав на сіні колись, на соломі,
Зараз й сіна ніде не знайти.
Де не глянеш – ріпак і пшениця,
Аж від Ялти, Карпат і до Крут.
От держава моя, як дівиця,
Всі, хто хоче, її вже – беруть.
19.10.1972 р.
ЩОБ ТІЛО РАДІЛО
Більш яснішої зірки від тебе
Я не бачив ще в світі ніде,
Бо вона мене вічно по світу,
Як маленьку дитинку веде.
Тільки ти, тільки ти, моя люба!
Волошкова моя ти краса,
І хоч я вже давненько без чуба,
Та для мене ти вічно – свята.
І коли ми блукали по полю,
В літній день між ланами пшениць,
Знала б ти, як хотів я добратись
До дівочих твоїх таємниць.
Щоб тобою напитись, наніжитись,
Насолодить себе перед сном,
І тобою завжди кайфувати,
Як найкращим у світі вином.
1.10.1973 р.
ДОЖИЛИСЬ
Був час, що ми у хвіст і в гриву
Могли вам хоч яку кобилу,
А зараз ми даємось диву,
Бо вже не можемо і милу.
24.71973 р.
ПРИМАНОЧКА
Душа, немов, аеростат,
Ніби настала в ній розруха,
Що хочеться тебе узять
Й тебе підняти вище вуха.
І хочеться ще більш любить,
Й тебе – свою паняночку,
Хоч краєм пальчика схопить,
За ту… твою приманочку.
Піти десь в поле, де жита
Всю ніч шепочуться з вітрами,
І ті сосочки цілувать,
Що не дають нам спать ночами.
16.10.2011 р.
НА КРАЮ ЗЕМЛІ
Сонечко вмостилось, мов на голові,
Прямо серед степу на м’якій траві,
І сміється весело людям з далени,
Ніжно поглядаючи, ніби з глибини.
Визирнуло Сонце десь із-за дібров,
І жбурнуло променем у юначу кров,
І тепер у жилах в юнака бурлить,
І на котру гляне, хоче всіх любить.
5.11.1973 р.
ХТО КОХАЄ
Хто кохає – той співає,
Не діждеться ночі,
Той до дівки поспішає,
Щоб їй глянуть… в очі.
Як теплом від жінки віє –
Навіть хата молодіє,
А як в міні ще пройдеться,
Щось із хлопцями стається,
Очі в хлопців, як в сови,
Вмить – від ніг до голови.
А як вгледять ще шиньйон,
Ніби виграли мільйон,
А тому ото блукають,
Й лізуть ті – куди не знають,
Й щоб отой мільйон знайти,
Кожну дівку зупиняють.
А як та наставить роги,
То хапайте в руки ноги,
І мерщій тікай ти з хати,
Як не хочеш горя мати.
Бо страшнішої тварини
Не знайдете в ті хвилини.
13.10.2011 р.
СОНЦЕ ГРАЄ
Сонце грає в кожнім серці
Струнами життя,
Бо воно людей об’єднує