Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
З урахуванням семасіологічного розуміння цінностей як явища, предмета, що має те чи інше значення, важливого, суттєвого у якомусь відношенні, Є.В. Фесенко пропонує визначати об'єкт злочину як цінності, які охороняються кримінальним законом, проти яких спрямоване злочинне діяння і яким воно може заподіяти або спричиняє шкоду, а під самими цінностями він розуміє різноманітні об'єкти матеріального світу, в тому числі і саму людину, які мають суттєве позитивне значення для окремих осіб, соціальних груп і суспільства в цілому. Структурними елементами цінностей Є.В. Фесенко виділяє п'ять класів компонентів: 1) потерпілих; 2) інтереси та права потерпілих; 3) соціальні зв'язки; 4) предмети (матеріалізовані блага); 5) нематеріалізовані блага, які належать потерпілим. Даючи оцінку концепції «об'єкт злочину — суспільні відносини», Є.В. Фесенко зазначає, що така концепція дещо заідеологізована, вона не відповідає сучасним поглядам щодо оцінки соціальних цінностей, які бере під захист кримінальний закон, а її основним недоліком є перебільшення значення категорії публічного стосовно до категорії «приватного» у сфері соціального життя. Слід погодитись з Є.В. Фесенком, що при вирішенні проблеми об'єкта злочину, співвідношення понять «об'єкт злочину» і «об'єкт кримінально-правової охорони» доцільно використовувати категорію цінностей. У своїй попередній роботі Є.В. Фесенко не виділяв як окремі компоненти цінностей матеріалізовані та нематеріалізовані блага, називаючи таким компонентом блага, що належать потерпілому[28], тобто не поділяв блага на види. Ще раніше, спільно з П.С. Матишевським, Є.В. Фесенко структурними частинами цінностей, що охороняються кримінальним законом, виділяв лише три їх різновиди: 1) суб'єкти суспільних відносин, 2) блага, що належать цим суб’єктам, та 3) предмети, залучені у сферу цих відносин. Залежно від цільового призначення зазначені різновиди цінностей виконують, на їх думку, такі функції: 1) інформація про суб'єкти суспільних відносин дає можливість визначити, проти кого було спрямоване злочинне діяння; 2) конкретний вид і зміст благ, що належать суб'єктам, дозволяє відповісти на питання, чому саме може бути заподіяна шкода; 3) вказівка щодо предметів злочину інформує про те, на які матеріальні об'єкти діє суб’єкт, посягаючи на блага окремої людини, суспільства або держави[29].
З позиції теорії цінностей об'єкт злочину визначає і П.С. Берзін, на думку якого це найважливіші та найзначніші для окремої особи, групи осіб, суспільства чи держави в цілому цінності, охорона яких безпосередньо забезпечується кримінальним законодавством, проти яких спрямоване певне злочинне діяння та яким воно може заподіяти або заподіює шкоду. До категорії цінностей П.С. Берзін відносить: а) людину як потерпілого від злочину; б) нематеріалізовані блага, що належать людині як потерпілій (людям як потерпілим), суспільству або державі; в) предмети злочину, що також належать людині як потерпілій (людям як потерпілим), суспільству або державі[30].
В.Т. Дзюба реальними соціальними цінностями вважає об'єкти кримінально-правової охорони, об'єкти посягань і об’єкти злочинів. На його думку, серед них основне місце має бути відведене потерпілому як суб'єкту кримінально-правових відносин. При цьому В.Т. Дзюба пропонує сформулювати у науці кримінального права концептуальні підходи щодо визначення юридичного факту (злочину) єдиною підставою кримінальної відповідальності, а тим самим взамін суспільних відносин, які не є кримінально-правовою матерією, ввести в користування категорію «кримінально-правові відносини»[31].
Щодо визнання єдиною підставою кримінальної відповідальності юридичного факту (злочину), яким, на думку В.Т. Дзюби, є наявність реального і доведеного факту, який має природу юридичного факту з ознаками, передбаченими нормами Загальної та Особливої частини КК, і лише який може породжувати кримінально-правові відносини, яким притаманні, як і всім правовідносинам, функції та завдання, які складаються із відповідних елементів, мають учасників (суб'єктів) та можуть поділятися на види, то це питання, а саме питання про підставу (підстави) кримінальної відповідальності, було, є і буде залишатись дискусійним. Разом з тим не можна погодитись із позицією В.Т. Дзюби щодо визнання потерпілого суб'єктом кримінально-правових відносин. Загальноприйнятим є положення, що суб'єктами кримінально-правових відносин є, з одного боку, особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом, а з іншого — держава в особі органів досудового слідства і суду. На мій погляд, позиція В.Т. Дзюби щодо визначення місця потерпілого в системі інститутів кримінального права та кримінального закону дещо непослідовна, суперечлива, як і дещо неконкретизованою є його позиція щодо поняття об'єкта злочину[32].
28
Див.: Фесенко Є. Цінності як об’єкт злочину // Право України. — 1999. — № 6. — С.76.
29
Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін.; За ред. П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. — К.: «Юрінком Інтер», 1999. — С.124–125; Див., також: Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. — К, «Юрінком Інтер», 2000. — С.68–79; Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. — К.: «А.С.К.», 2001. — С.96–98.
30
Бєрзін П.С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України: Автореф. дис…канд. юрид. наук. — Київ, 2004. — С.9; Бєрзін П.С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг; аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України: Монографія. — К.: «Атіка», 2005. — С.19.
31
Дзюба В.Т. Потерпілий від злочину у сфері господарської діяльності: його види та юридичні ознаки // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності: Матер, наук. — практ. конференції. / Ред. кол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. — X.: вид-во «Кроссроуд», 2006. — С.60.
32
Див.: Дзюба В.Т. Вказана праця. — С.54–60.