І ось тепер критики докоряють мені: треба ж було здати всіх, кого знав! Треба було всіх назвати справжніми іменами, точно прив'язати дію до місця й часу, щоб легко було обчислити не лише тих, хто був поруч, але й тих, хто далеко!
І слід було розкрити явки, імена, паролі! Особливо докладно і яскраво годилося
іноземну агентуру висвітити, щоб всіх пов'язали й посадили!
Дякую за пораду, дорогі товариші. Але в цьому житті я йду тільки тим шляхом, який обрав сам.
Тепер про головне.
А що для мене головне?
Головне - «Криголам».
У Радянському Союзі вивчення Великої Вітчизняної війни заборонялося й переслідувалося. Пісні задушевні про війну співати - це будь ласка. Потворну бабу в Сталінграді зліпити - грошей не шкода. А те, що бетон через пару десятків років розтріскається і статуя на рукотворному кургані неминуче нахилиться і просяде - це нікого не хвилювало. Давай бюджет зараз, а проблеми нехай прийдешні покоління вирішують. Так от: держава наша рідна зводила циклопічних ідолів на курганах, грошей на те не шкодувала, щоб патріотизм підстьобнути (і бюджет розпиляти), а до архівів військових років доступ намертво закрила. Це й привернуло мою увагу. Війна начебто й Велика, начебто й Вітчизняна, та тільки в деталі вникати не рекомендується. Щось там ховають. Цікаво, а що саме?
Сиджу в академії на лекції, мені досвідчений вовк агентурного добування пояснює, які ознаки розвідник повинен шукати для того, щоб визначити, готує супостат напад чи ні. Серед цих ознак: противник підтягує до кордону штаби й командні пункти, вузли зв'язку і стратегічні запаси палива, боєприпасів та інженерного майна, розгортає аеродромну мережу... А наступну лекцію інший полковник читає про нашу кричущу дурість 1941 року: нерозумні сталінські генерали й маршали підтягнули до кордону штаби й командні пункти, вузли зв'язку і стратегічні запаси палива, боєприпасів та інженерного майна, розгорнули аеродромну мережу. Одночасно будували в західних районах країни 254 аеродроми! Та з бетонними смугами! Завезли туди паливо, продовольство, бомби, землянок накопали, наметів наставили, німці прийшли на все готовеньке: на складах картопля тонами, капуста в бочках, в санчастині - бинти, навіть і бомби радянські німцям згодилися, літаку один чорт, які бомби під нього вішають. Не було б цих аеродромів - не було б німецьким пілотам такого роздолля в нашому небі, особливо в бездоріжжя.
І всі ми сміялися над дурістю товариша Сталіна та його генералів. Над нами до цього часу весь світ сміється. А сміятися не треба. Не для Гітлера та його асів ті аеродроми готували, а для раптового удару по Гітлеру. І нічого в тому немає поганого.
Це ж Гітлер!
Не треба бути Соломоном, щоб збагнути: Сталін готував напад. А усвідомивши це, можна брати будь-який аспект підготовки країни до війни, і ми неозброєним оком побачимо докази цього простого припущення. От були в мирний час підготовлені партизанські загони - їх розігнали просто перед війною. Чому? Та тому, що готувалися воювати на чужій території. Наготували неймовірну кількість парашутистів, які в оборонній війні зовсім не потрібні. Навіщо? Та все тому ж.
Безліч питань у своїх книгах я не розглядав - тема ж невичерпна. Але візьміть будь-яке незрозуміле питання, і «Криголам», як золотий ключик, вам відповідь відкриє.
