Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
Він розповів лейтенантові про народження на Лахліні відьомської двійні (не довелося навіть пояснювати, що це таке), про відьмака Бренана аб Ґрифида, який прожив тут шістнадцять років, потім утік на Абрад, а нещодавно намагався забрати до себе своїх родичів — і про те, як сумно ця спроба закінчилася. Коли Імар говорив про помилування, запропоноване верховним поборником для двох менших кузин відьмака, у зелених Фергасових очах промайнули лиховісні блискавки, а на звістку про те, якого облизня спіймав Айвар аб Фердох, лейтенантове обличчя, досі похмуро-незворушне, трохи проясніло.
Насамкінець Імар виклав свої міркування щодо згубних намірів верховного поборника і сказав:
— Гадаю, тепер ви розумієте, як важливо позбутися цих дівчат. Мабуть, інший король на моєму місці визнав би за краще примусити поборників стратити їх разом з рештою родичів, але я для цього надто сентиментальний, і коли вже випала можливість урятувати їм життя, так і вчинив. Тепер треба завершити розпочату справу і доправити обох, цілими та неушкодженими, в Дінас Ірван. Це завдання я збираюся доручити вам.
— Я готовий виконати ваш наказ, государю, — без найменших вагань відповів Фергас аб Ґвиртир.
— У цьому я не сумнівався, лейтенанте, і вже наказав скласти список кередіґонських суден, що зараз стоять у порту. Певен, що серед них буде принаймні одне, яке відпливає завтра на світанку. Проте раджу вам сісти на корабель ще сьогодні, щоб ніяка прикра випадковість не завадила вашій подорожі.
Лейтенант з розумінням кивнув:
— Так, государю. Я поїду в порт, щойно мені передадуть… гм, помилуваних злочинниць.
— Взагалі, — додав Імар, — можна було б просто віддати їх під опіку капітана корабля, він би про все подбав. Проте я не хочу спокушати наших відважних поборників на необачні вчинки, а ваша присутність на кораблі, як мого повноважного представника, вбереже їх від цього. Водночас, я не маю наміру наражати вашу душу на ризик, примушуючи вас до спілкування з відьмами. Тому ви відвезете дівчат до резиденції кередіґонського короля і попросите про зустріч із… Прошу вас, лейтенанте, щоб я не кликав сюди майстра Леолана, скажіть йому, хай піде з’ясує ім’я начальника тамтешньої двірської варти.
Фергас аб Ґвиртир вийшов до приймальні. Звідти долинула його коротка розмова з секретарем, потім почувся стукіт зовнішніх дверей — це майстер Леолан пішов виконувати доручення, — а лейтенант повернувся до кабінету.
— Тепер нас ніхто не почує, — промовив Імар. — Скажіть-но, Фергасе, тільки чесно: ви шкодуєте, що не погодились тоді на відпустку? На Абраді було б однаково, дезертир ви чи просто втікач.
— Мені було б не однаково, государю, — відповів лейтенант, дивлячись йому просто в очі. — Слово „честь“ для мене багато важить… Але ваша правда, я шкодую про це. Мені слід було взяти відпустку, відвезти Мірне до Таркаррая й посадовити на корабель. А потім повернутися в роту й чекати на звільнення зі служби… — Він помовчав, продовжуючи так само пильно дивитися на Імара. — Мабуть, я маю подякувати вам. Коли надійшов наказ про моє переведення до Ханґована, я саме планував убивство тих мерзотників, яких не встигла вбити Мірне. Я й зараз хочу їхньої смерті, але розумію, що мій тодішній план був невдалий. Поборники лише чекали цього, щоб викрити мене.
— Ви ще матимете нагоду вбити поборників, — пообіцяв йому Імар. А про себе додав: „Поки вони не повбивають нас…“
Розділ XVI
Див один — Китрайлів багато…
Ці чотири слова, теза та антитеза, міцно засіли в Ярлаховій голові й упродовж останніх трьох тижнів[7] не давали йому спокою. Попервах маґістр лякався та лютував, згодом страх минув, залишилася тільки лють — але не на відьом, що вигадали ці слова, а на істоту, якої вони стосувалися. Темний Володар ніби навмисне робив усе так, щоб підтвердити слушність відьомського твердження. Вірніше, він нічого не робив — і саме своєю бездіяльністю дедалі більше переконував Ярлаха аб Конала, що відьми мають рацію, заперечуючи його ґлобальну сутність.
Якби влада Китрайла поширювалася на цілий Всесвіт, а не лише на окремий світ у ньому, його б не зупинила невдача з першою спробою захоплення Ейрін вер Ґледіс. Коли вже Первісна така важлива для нього, він міг би кинути проти неї всі свої сили в цьому світі; міг би, зрештою, пожертвувати всім світом, лишень би знищити або захопити її. Звичайно, Ярлах не хотів цього — але таке рішення стало б переконливим свідченням всемогутності Темного Володаря.
7
Нагадуємо читачеві, що абрадський тиждень триває вісім днів, а місяць — п’ять тижнів.