Феномен Фенікса
- Автор: Чемерис Валентин Лукич
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: ФІТОСОЦІОЦЕНТР
- ISBN: 966-525-569-Х
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Феномен Фенікса». Краткое содержание книги:
У книзі також вміщено низку фантастичних повістей та оповідань, серед яких «Особлива місія мадам Крижанівської», «Подорож після смерті», «Інтерв’ю на Чорториї», «Ліліт — птиця нічної грішної любові» (вперше так детально розповідається про біблійну попередницю Єви, першу дружину Адама) та інші пригодницькі, містичні речі, гостросюжетні, із своєрідним поглядом письменника на різні загадкові явища, про таємниці людської душі і світу, що нас оточує.
Отак!
А тому я собі чоловіка найду з кращої глини!
І як затялася, як затялася!..
Все ту ж пісеньку співає і співає: чоловік з гіршої глини, а вона з кращої— щонайкращої! Ледь чи не з небесної, мани. А тому вона достойна кращого. А Бог її позбавив вибору— зліпив лише одного чоловіка. 3 чого вибирати? (Спірка ця, між іншим, ще й досі триває в роду людському).
І почався в раю конфлікт.
Першими в історії людства сімейний конфлікт.
Впертий Адам — подумати тільки! — вперто не погоджувався, ще він з гіршої глини. Ліліт так і не зумівши переконати його, що він з гіршої, зрештою, хряпнула райськими дверима! Подалася в світ за очі, війнувши пальмовим листям, що правило їй за міні— спідниченьку на її крутих стегнах, засмаглих і вабних. Подалася шукати собі не глиняного чоловіка, що було непростою справою, адже глиняних, здається й нині.. гм-гм… більше.
Три янголи, змахнувши крилами, полетіли доганяти збіглу жону аби повернути її до мужа свого. Глиняного. Бо де ж іншого тоді можна було знайти? Та й що з того, що він глиняний, як він законний! Самим Богом даний!
А коли жінці чогось забандюриться— заманеться, то вона так гайне осою барвистою, до чужого меду ласа, що навіть крилаті янголи її не швидко наздоженуть.
Гналися янголи, гналися чи не з третьою космічною швидкістю на свої крила налягали, ухоркавшись добряче і ледве— ледве наздогнали втікачку — аж біля Червоного моря.
Отак прудко дременула перша жона від мужа свого! Так би мовити, подала «добрий» приклад усім представницям кращої половини роду людського!
Ось так воно мовби насправді було, а потім у Біблії все переінакшили, запевнивши, що Ліліт — це всього лише мовляв, нічна птиця (гарна птиця!), та ще одне з демонічних ймень (справді, демонічне!), а в роду людському, мовляв, була в Адама лише одна Єва. Котра й стала йому зразковою жоною. Як і прикладом для всіх наступних поколінь представницею кращої половини роду людського.
Але про Єву, що з ребра, трохи згодом, а зараз про ту…
Що зліплена була з кращої, буцімто, глини. І це так, бо як тепер достеменно відомо, всі представниці найкращої половини роду людського безперечно походять лише з кращої— щонайкращої глини (жаль тільки, що деякі з них про це чомусь забувають), від добропорядної та цнотливої Єви вони, а не від якоїсь там неврівноваженої — чи не буйної — Ліліт, нічної птиці — гм-гм…
2. ЩО З Т0Г0, Щ0 САТАНА — ЯК ВИЯВИТЬСЯ, ТАКИ САТАНА! — СТВОРИВ ЇЇ НАЙЧАРІВНІШОЮ І НАЙ-НАЙСЕКСУАЛЬНІШОЮ…
Наздогнати крилатим янголам збіглу жону Адама, хоч вона й дременула аж— аж, таки вдалося, але…
Але втікачка категорично відмовилася повертатися до мужа свого, (і в кого тільки вона цього навчилася, будучи першою в світі жоною?)
— Не повернуся, хоч ріжте мене! Хоч розпинайте! Дарма летіли за мною та крила свої били.
— Навіть у рай не повернешся? — вкрай були спантеличені захекані янголи. — В самий Едем квітучий і безтурботний?
— Навіть у рай! У квітучий і безтурботний рай, бо з глиняним чоловіком мені і рай не рай.
— Ой, не дурій, жіночко, — вдалися до погроз янголи, — дізнається про твій… е-е… вибрики Господь — перепаде тобі. Ще й на нас його гнів з-за тебе окошиться. Адам тобі самим Богом даний, а ти… Ти драла. Ганьба!
— Треба буде — сама собі судженого виберу.
— Ой, повертай краще голоблі. Тим паче, ні з якою грішною землею рай і порівнювати не можна.
— Це як для кого. Для мене з милим-любим рай і на грішній землі рай!
— Що ти мелеш, нерозумна жінко?!. Схаменися й повертайся в рай, де не життя, а — мед!
— Не повернуся! І ви мені не укажчики! Сама собі раду дам! Може я етану… стану отією самою… Демоницею!
— Свят, свят! Людську породу поміняти на гемонську? Що речуть твої грішні уста?
— Що чули. Іду спокушувати чоловіків, заявляючись їм в най-най-звабливішому вигляді. О… Ото буде житуха! А з нудним Адамом хіба то життя? Так, суцільне нидіння в нудному раю. Та й що це за рай, як у ньому згрішити ні з ким не можна — нащо мені, жінці, така благодать?!. Та ще огороджена парканом. Сидіти як у заперті? А я птиця вільна — де схочу там і літаю. З ким хочу, з тим і люблюся. І грішу від душі.
Янголам довелося ні з чим повертатися до раю — не зуміли вони вкоськати першу жінку, яка забагла волі.