Гаррі Поттер і напівкровний принц

Гаррі не зводив з директора погляду.

- Але ж, пане директоре, - якомога шанобливіше сказав він, - навіщо вам я… ви можете скористатися виманологією… чи сироваткою правди…

- Професор Слизоріг-надзвичайно талановитий чаклун, він буде до всього готовий, - пояснив Дамблдор. - Він володіє блокологією незрівнянно краще за бідолашного Морфіна Ґонта, і після того, як я його примусив поділитися зі мною цією пародією на спогади, він, скоріше за все, постійно носить з собою протидію до сироватки правди.

Думаю, силою витискати правду з професора Слизорога безглуздо-я не хотів би, щоб він покинув Гоґвортс. Проте в нього теж є слабкі місця, як і в кожного з нас, і я переконаний, що саме ти зумієш зламати його опір. Гаррі, нам потрібно здобути справжній спогад… наскільки це важливо, ми збагнемо аж тоді, як побачимо, що було насправді. На все добре тобі… і на добраніч.

Спантеличений таким швидким прощанням, Гаррі зірвався на ноги.

- На добраніч, пане директоре.

Уже зачиняючи за собою двері кабінету, Гаррі виразно почув слова Фінеаса Ніґелуса:

- Дамблдоре. я не розумію-невже хлопець зробить це краще за тебе?

- Фінеасе, я й не чекав, що ти зрозумієш. - відповів Дамблдор, а Фоукс знову скрикнув неголосно й мелодійно.