Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
Коли Дамблдор з'явився поруч, Гаррі вже роззирнувся навколо й побачив, що вони опинилися в Слизороговім кабінеті. Перед Слизорогом на значно твердіших і менших кріслах сиділо з півдесятка хлопців, усі підлітки. Гаррі відразу впізнав серед них Редла. Той був найгарніший на вроду і здавався найспокійнішим з усіх. Його права рука недбало спочивала на підлокітнику крісла; Гаррі аж здригнувся, коли побачив на ній Ярволодового золотого з чорним персня; отже, він уже вбив свого батька.
- Пане професоре, чи правда, що професорка Веселодум іде у відставку?-запитав Редл.
- Томе, Томе, якби я й знав, то не сказав би. - відповів Слизоріг, докірливо насваривши Редла своїм зацукрованим пальчиком, хоч суворість цього жесту була поставлена під сумнів одночасним підморгуванням. - Хотів би я знати, хлопче, де ти набираєшся такої інформації; знаєш, мабуть, більше, ніж половина вчителів.
Редл усміхнувся; решта хлопців зареготали, захоплено на нього поглядаючи.
- Завдяки цій твоїй дивовижній здатності знати те, чого не слід, і твоїм вишуканим лестощам стосовно потрібних людей… до речі, дякую тобі за ананаси, ти не помилився, я їх дуже люблю…
Дехто захихотів, і тут сталося щось дуже дивне. Кабінет зненацька заповнився такою густою білою мрякою, що Гаррі нічого не бачив, крім обличчя Дамблдора, котрий стояв поруч. Тоді в цьому тумані продзвенів неприродно гучний голос Слизорога: -…це твоя помилка, хлопче, згадаєш мої слова.
Мряка розсіялася не менш раптово, ніж з'явилася, але ніхто не звернув на це уваги, і взагалі всі поводилися так, ніби не сталося нічого незвичного. Гаррі спантеличено роззирнувся довкола, і тієї миті золотий годинничок на письмовому столі у Слизорога пробив одинадцяту годину.
- Ой, людоньки, невже так пізно?-забідкався Слизоріг. - Розходьтеся, хлопці, а то вскочимо з вами в халепу. Лестранж, реферат має бути готовий до завтра, бо інакше -покарання. І тебе це стосується, Ейвері.
Слизоріг важко підвівся з крісла й поніс до письмового стола свій порожній келих, а хлопці тим часом виходили. Редл, одначе, не поспішав. Гаррі бачив, що він зумисне затягує час, щоб залишитися в кабінеті наодинці зі Слизорогом.
- Поспіши, Томе, - сказав Слизоріг, коли озирнувся й побачив, що хлопець і досі тут. - Бо ще хтось побачить, що ти не спиш о такій пізній годині, а ти ж староста…
- Пане професоре, я хотів вас щось запитати. -То питай, хлопче, скоріше…
- Пане професоре, мені цікаво, що ви знаєте про… про горокракси?
І знову сталося те саме: кімнату заповнив такий густий туман, що Гаррі зовсім не бачив ні Слизорога, ні Редла; бачив лише Дамблдора, що незворушно всміхався поруч із ним. А тоді знову, як і перед тим, загримів голос Слизорога.
- Я нічого не знаю про горокракси і не сказав би тобі якби й знав! А тепер негайно йди звідси і в моїй присутності про них більше навіть не згадуй!
- От і все,-спокійно мовив Дамблдор.-Час повертатися.
І ноги Гаррі відірвалися від підлоги, щоб за кілька секунд знову торкнутися килима перед Дамблдоровим письмовим столом.
- І це все? - розчаровано запитав Гаррі.
Дамблдор казав, що це мав бути найважливіший спогад, але він там не побачив нічого аж такого незвичайного. Певна річ, ота мряка й те, що її ніхто не помічав. - Це було доволі дивно, а, окрім того, більше нічого особливого не було. Хіба що Редл щось запитав і не отримав відповіді.
- Ти, мабуть, помітив, - Дамблдор уже сидів за своїм столом, - що в ці спогади втручалися.
- Втручалися?-перепитав Гаррі, теж сідаючи.
- Саме так, - підтвердив Дамблдор, - професор Слизоріг намагався змінити власну пам'ять.
- А навіщо це йому?
- По він, гадаю, соромився своїх спогадів. - припустив
Дамблдор. - Він спробував переробити власну пам'ять, щоб показати себе в кращому світлі, і стер ті частини, які не повинні були потрапити мені на очі. Як ти помітив, він це зробив доволі незграбно, і це лише на краще, бо демонструє той факт, що справжня пам'ять і далі існує попри всі ці поверхові видозміни.
І ось, Гаррі, я вперше даю тобі домашнє завдання. Треба буде переконати професора Слизорога поділитися справжніми спогадами, бо ця інформація, безсумнівно, матиме для нас визначальне значення.