Заборонені чари

— Безперечно. Хоча в своєму листі пані Волш жодного разу не вжила цього слова. Вона всюди пише „наші“.

— І що ж думають про це „їхні“? — запитав Стен.

— Ну, попервах вони таки підозрювали мене. Пані Волш побіжно згадує, що на початку це була основна версія Куратора з безпеки Родріґеса, який особисто очолив слідство. Проте за два дні він відкинув її, бо з’ясувалося, що Кейт уже давно готувався до втечі. Ще півроку тому він забрав з банку майже всі свої гроші. Не знаю, про яку суму йдеться, але думаю, що про значну.

— Сума дуже значна, — підтвердила Аліса. — Батько пані Волш був заможною людиною і відписав увесь свій статок онукам, Кейтові та Джейн.

— Отож, — вела далі Маріка, — майже всі Кейтові гроші зникли, ніби розчинилися в повітрі, і відстежити їх не вдалося. Коли слідчі дізналися про це, то взялися за минуле Кейта і встановили, що протягом останнього року він виказував гостру зацікавленість до всіх справ Послідовників, чого в попередні роки за ним не помічалося. Його б запідозрили й раніше, але досі його підвищену активність вважали природною, оскільки він брав участь у проекті. Що за проект, у листі не сказано, але я гадаю, що це пошук шляху до нашого світу. Зрештою Послідовники дійшли висновку, що Кейт передавав секретну інформацію урядові однієї з тутешніх країн. Як я зрозуміла, таке вже траплялося. Щодо Джейн єдиної думки немає: одні вважають її Кейтовою спільницею, інші переконані в її невинності і вважають, що вона випадково довідалася про його зраду і заплатила за це життям. Наразі пошуками Кейта і Джейн займаються не лише Послідовники, а й спецслужби всіх найбільших держав, а їхні уряди підозрюють один одного в сепаратному співробітництві з Кейтом і намагаються з’ясувати, яка з країн порушила домовленість.

Маріка замовкла — вона сказала все, що вважала за потрібне. Тоді Стен запитав:

— А хіба Послідовники не припускають можливості того, що Кейт працював на нас?

— Дехто припускає. Але, за словами пані Волш, до таких припущень не ставляться серйозно. Чому — не знаю.

— А я здогадуюсь, — промовив Стоїчков. — Якби весь цей час Кейт працював на нас і ми знали про Послідовників та про їхнє стеження, то за рік підшукали б собі надійніше місце, ніж Норвік. І навіть не одне таке місце. А Маріка давно зникла б разом з батьком та Алісою, залишивши Послідовників з розбитим коритом.

— Проте пані Волш, схоже, впевнена, що Кейт співпрацює з нами, — зауважив Стен.

Стоїчков гмикнув.

— Авжеж, це слабина в моїх міркуваннях. — Він глянув на Маріку. — Чим пані Волш пояснює свою впевненість?

— Ніяк. Просто пише, що знає, де вони зараз знаходяться. І, мовляв, розуміє, чому вони так учинили… — Маріка зам’ялася. — А от тут починається те саме особисте, яке, на мою думку, нас зовсім не стосується. Ми ж домовилися, що я сама вирішуватиму, що важливо для нас, а що ні, і де мені слід зупинитися.

— Ми поважаємо твоє рішення, — м’яко сказав Стоїчков. — І довіряємо твоїм судженням. Не маю жодного сумніву, що ти уважно прочитала лист пані Волш і не пропустила нічого важливого для нас. Я доведу до відома Ради ці факти… До речі, Маріко. На відміну від цього листа, Кейтів лист не є особистим, і я хочу, щоб решта членів Ради ознайомилася з ним безпосередньо, а не з моїх слів. Якщо тобі не важко, зроби його письмовий переклад.