Квітка кохання
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-10-6
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Квітка кохання». Краткое содержание книги:
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Поки серце б'ється - так відверто перед читачами зізнається автор нової збірки. І це - не просто слова, це його життєве кредо: творити за принципом жодного дня без нового рядка.Автор дуже плодовитий, бо за досить короткий строк вже видав на - гора чотири збірки поезій. В них він уміло представив все розмаїття поетичних жанрів - лірику, гумор, сатиру. Окремо вийшли книжечки для дітей.
До нової збірки Квітка кохання автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
Душа тремтить як струни скрипки - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: Як хочеться в небо злетіти, але при цьому сильно відчуває Тяжіння землі.
Відчуваючи в душі приливи і відливи до прекрасної статі - ЖІНКИ, коли приходить любов, він захоплено вигукує: Розіпну я серце на семи вітрах. Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. Я п’ю любов з криниць кохання, бо його постійно охоплює сильна Спрага кохання.
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
Поки серце б'ється - так відверто перед читачами зізнається автор нової збірки. І це - не просто слова, це його життєве кредо: творити за принципом жодного дня без нового рядка.Автор дуже плодовитий, бо за досить короткий строк вже видав на - гора чотири збірки поезій. В них він уміло представив все розмаїття поетичних жанрів - лірику, гумор, сатиру. Окремо вийшли книжечки для дітей.
До нової збірки Квітка кохання автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
Душа тремтить як струни скрипки - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: Як хочеться в небо злетіти, але при цьому сильно відчуває Тяжіння землі.
Відчуваючи в душі приливи і відливи до прекрасної статі - ЖІНКИ, коли приходить любов, він захоплено вигукує: Розіпну я серце на семи вітрах. Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. Я п’ю любов з криниць кохання, бо його постійно охоплює сильна Спрага кохання.
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
Перейти на страницу:
То сам собою я горджусь.
Щоб була любов між нами,
І завжди сміявся гай,
Роздягайсь, моя, кохана,
І на листячко лягай.
То не вітер так голосить,
Звідки чуються пісні,
То в дівок щось... хлопці просять,
Ну а ті їм кажуть: – Ні!
6.5.1988 р.
ВАСИЛЬЄВУ ВЯЧЕСЛАВУ
Майстрові із УПК
Гарно, як ідеш в танок,
Де багато жіночок.
І хоч з виду я тихоня,
А жінок люблю давно я.
Ясенок, ясенок,
Червона калина,
Хто не любить жіночок,
То ж хіба мужчина?
14.10.1979 р.
ВЕЧОРОМ У ПОЛІ
Вийшов вечором я в поле
Трохи щоб провітриться,
А там Місяць, ніби попа
Над лісочком світиться.
Місяць в небі, ніби попа,
Що очей не відірвать,
Так і хочеться пошльопать,
Але як його дістать?
18.9.1979 р. - 20.7.2011 р.
ШУЛЬМЕЙСТРУ ОЛЕКСАНДРУ
ПАВЛОВИЧУ
Майстрові УВК
Саші сон приснився влучний,
Ніби він цілком «научно»
Признававсь в коханні Анні,
Потім Люді і Світлані.
А, щоб хто налив чарчину,
Не забувся б й про Марину...
Все ж завжди свою зарплату
Ніс дружині, в свою хату.
Бо ж, як він казав научно:
Забувать сім"ю незручно.
8.10.1979 р.
КОЛИ ТИ ГЛЯНУЛА НА МЕНЕ
Пройшов і сон, пройшла дрімота,
Смертельна втома, все – пройшло,
Коли ти глянула на мене,
Усе відразу – ожило...
17.6.1981 р.
ЩОБ СТАТЬ БЕЗСМЕРТНИМ
Щоб стать безсмертним і відомим,
То менше ти про шкуру дбай,
А більше думай про людину,
І їм як більш допомогай.
Але, як ти хоч раз злукавиш,
Або образиш доброту,
Безсмертним ти уже не станеш,
Хоча б і землю гриз святу.
Безсмертними не всі бувають,
А той безсмертним зможе стать,
Хто любить поле, жінку, працю,
Хто вміє правду захищать.
Не вовк страшний, навіть не злодій,
А самий страшний партократ,
Бо партократ, це той же злодій,
Тільки нагліший ще в стократ.
ХТО ТАКИЙ ПАРТОКРАТ?
– Хто такий партократ?
– Це той, хто плодив підлабузників,
Це той, хто душив і стріляв,
Зате винахідливо й справно
Себе під ягня маскував.
СИНИ І ПАСИНКИ
Кому, за що, і за які заслуги
Оклади всім підвищили чинам?
Адже і так державі туго,
Тим більше всім робітникам.
Ну як же можна вірить владі,
Яка із нас всіх жили рве,
От тільки гасла поміняла
Й не знать куди вже нас веде.
Дивлюсь на їх нахабні пики,
Що аж від жиру всі блищать.
І так їх хочеться потикать,
Та де такі нам вила взять?
8.9.1992 р.
ЩОБ БУТЬ ДОРОСЛИМ
Як хочеш ти дорослим буть,
То мусиш знать хоч що-небудь.
Ти хоч і гарненька дитина,
Але ще поки не людина.
12.7.2011 р.
СИМФОНІЯ КОХАННЯ
Де б я не був, а в голові:
Все Наталі, та Наталі.
Від маленького бажання
До симфонії кохання.
Й хай би як коловсь стернею,
А думки весь час із нею
Бо нема на всій землі
Кращої від Наталі.
7.7.2009 р.
НА ПЛЯЖІ
Дивлюсь на попочки жіночі,
Що над Дніпром весь день цвітуть,
І думаю, навіщо й Сочі,
Як нам їх вистачить і тут?
11.7.2011 р.
ЯК ХОЧЕТЬСЯ ЛЮБИТЬ...
Коли надворі веснами шумить
І Місяць посміхається лукаво,
О, як мені ще хочеться любить
І хоч якесь на тебе мати право!
Горять зірки, шепочуться поля,
І десь над нами Янголи літають,
Ну як, скажи, без тебе можна жить,
Коли в садку вже листя обпадають?
Ось скоро нічка в вічність відлетить
І Місяць зорі спать позаганяє,
А серце так і проситься любить,
Та як сказать тобі про це – не знає.
2.2.1989 р.
ЛЮДИ ХОДЯТЬ ПРЯМО
Там, де гне людина спину,
Не шукайте там людину.
11.11.1993 р.
ДАВНО ПОРА
Сідай, красуне, погутарим,
Або пройдемось до Дніпра,
І там зіграєм на гітаріі,
Якщо дозріла вже діра?
11.7.2011 р.
ВИБИРАЙ
– Або я зараз йду додому,
Або ідеш зі мною в гай,–
Сказав Грицько,– обнявши Тому.
Перейти на страницу: