Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія». Краткое содержание книги:
— Стій, — Енн змусила його зупинитися.
Вона повернулася до кам'яної лави і залишила на ній Рада-Хань.
— У мене немає сили знищити його. Може, його варто закрити тут.
— Замкни двері і накажемо охороні, щоб вони охороняли його тут, за щитами, вічно, — схвалив Натан.
Енн застережливо потрясла перед ним пальцем.
— Навіть не думай, що без нього я дозволю тобі вести себе неналежно.
Натан знову посміхнувся. Він був згоден. Перш ніж закрити двері, чоловік повернувся до неї.
— До речі, чи спілкувалася ти з Верної через Доржній щоденник?
— Так, трохи. Вона зараз у таборі і дуже зайнята. Вони готуються до захисту перевалів, що ведуть у Д'хару. Джеган почав облогу.
— Що ж, наскільки мені вдалося дізнатися у військових тут, перевали надійні і деякий час протримаються. — Натан нахилився до неї. — Пошли Верні лист. Напиши їй, що коли порожній віз виявиться поруч, вона повинна його пропустити.
— Що це означає? — Здивувалася Енн.
— Пророцтва не для непосвячених. Просто повідом їй.
— Добре, — затримавши подих, промовила Енн, коли Натан підштовхнув її в вузькі двері. — Але я, мабуть, не стану писати їй, що це від тебе. А то вона ще не зверне уваги. Ти ж знаєш, Верна вважає тебе глухим.
— Вона ніколи не хотіла дізнатися про мене по-справжньому. — Він озирнувся. — Вона просто не бачила всього, що в мені.
Енн хотіла сказати, що, можливо, Верна знала Натана занадто добре, але утрималася. Коли Натан попрямував до зовнішніх дверей, вона схопила його за рукав.
— Натан, що ще ти не сказав мені про знайдене тобою пророцтво? Про пророцтво, де Річард зникає в забутті.
Енн добре знала Натана. Зазвичай він говорить далеко не все, що знає, оскільки вважає за краще приховувати найтривожніше. Деякий час він сумно дивився їй в очі.
— У пророцтві є Ковзаючий.
Енн задумалася.
— Ковзаючий. Ковзний, — бурмотіла вона про себе, намагаючись пригадати. Ім'я було знайомим. — Ковзаючий… — Вона загинала пальці. — Ковзаючий. — Раптом її очі розширилися від жаху. — Великий Творець!
— Боюся, Творець нам не допоможе.
Енн замахала руками.
— Не може бути. Щось в твоєму пророцтві невірне. Воно неправильне. Ковзаючих створювали у Велику війну. У цьому часі пророцтв про ковзаючого не може бути! Якщо він в ньому є, тоді пророцтво повинно відноситися до минулого. — Енн нервово жувала нижню губу.
— Пророцтво вірне. Думаєш, я теж не ламав собі голову? Я ж не любитель. Я перевірив хронологію сотні разів, вивчивши кожен ряд і цифру. Усі вони йдуть з одного кореня. Кожен зв'язок в строгому порядку. Пророцтво відповідає часу і хронології. І взагалі усе сходиться, — закінчив він.
— Це хибний зв'язок, — наполягала Енн. — Ковзаючих створювали за допомогою чаклунства. Вони були стерильні. Вони не могли мати нащадків.
— Кажу тобі, на одній лінії з Річардом Ковзаючий, і це видима лінія пророцтва, — прогарчав Натан.
— Вони не могли вижити, — Енн була впевнена в тому, що говорить. Натан знає більше неї про пророцтва, але в цій сфері він знає менше — це її коник. — Ковзаючі не могли народжувати дітей.
— Кажу ж тобі, в світ повернувся Ковзаючий, — наполягав він, кинувши на неї один з тих поглядів, які Енн особливо не любила.
— Натан, викрадачі душ не можуть розмножуватися, — пискнула вона.
— Пророцтво говорить, він не був народжений, але був створений заново Ковзаючим.
Енн відчула, що тремтить. Вона дивилася на нього, не знаходячи слів.
— Три сотні років не народжувалися чарівники з двома сторонами дару, крім Річарда. Ніхто не здатний… — Енн зупинилася. Натан дивився на неї. Помітив, як, нарешті, в її очах промайнуло розуміння. — Великий Творець, — прошепотіла вона.
— Я казав тобі, що Творець не допоможе. Його народили Сестри Тьми.
Енн трясло, вона не могла говорити.
Ніщо не могло бути гірше.
Проти ковзаючого немає зброї.
Будь-яка душа беззахисна перед ним.
За зовнішніми дверима в коридорі чекала Найда з похмурим лицем, але не таким похмурим, як у Енн. Темний коридор освітлювався свічками в тримачах на стінах. Жодного подиху вітерця. Єдиним кольором в коридорі був червоний колір шкіряного одягу Найди.
Витягнена за руку з кімнати, переповнена почуттями, Енн підлетіла до Найди.
— Ти передала йому те, що я просила?
— Звичайно, — дівчина йшла на крок позаду від них.
Напівобернувшись, Енн погрозила Морд-Сіт пальцем:
— Я шкодую, що ти сказала йому.
Найда посміхнулася.
— О, не думаю що так.
Енн округлила очі й повернулася до Натана.