Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви». Краткое содержание книги:
Стривожено перемовляючись, представники країн Серединних Земель попрямували до виходу.
— Ми йдемо? — Тихенько поцікавилася Катрін.
Тепер, коли завдання було виконано, Річард раптом відчув в душі порожнечу яка, втім, негайно заповнилася завдяки присутності Катрін. Він узяв її під руку, і вони рушили геть. Річард зібрав залишки волі і зупинився в кінці подіуму, де стояли Докас і Кара.
— Весь час тримаєте нас в полі зору. Ясно?
— Так, Магістр Рал, — хором відповіли Кара і Докас.
Картин смикнула його за рукав.
— Річард!
Він нахилився до неї, і від її теплого дихання по тілу хлопця пробігла хвиля бажання.
— Ти сказав, що ми будемо одні. Я хочу залишитися з тобою наодинці. Зовсім наодинці. Прошу тебе!
Саме для цієї миті Річард збирав сили. Але він більше не міг утримувати в уяві образ меча. У розпачі він представив замість меча лице Келен.
— Тут небезпечно, Катрін. Я це відчуваю. Я не можу ризикувати твоїм життям. Коли я перестану відчувати небезпеку, ми залишимося наодинці.
Будь ласка, постарайся мене зрозуміти — це тільки поки що.
Вона виглядала засмученою, але слухняно кивнула.
— Добре — поки що.
Коли вони спускались з подіуму, Річард глянув Карі в очі.
— Не випускай нас з уваги будь-що-будь.
24
Феба бухнула чергову пачку доповідей на клаптик вільного простору, ще залишався на полірованій кришці столу.
— Верна, можна поставити тобі особисте питання? Верна підмахнула записку, що надійшла з кухні, в якій просили дозвіл на покупку нових котлів замість прогорілих.
— Ми з тобою старі подруги, Феба. Ти можеш питати мене про що завгодно.
Вона перечитала запит, а потім над своїм підписом написала «відмовити».
Нехай лагодять старі. Нагадавши собі, що слід посміхнутися подрузі. Верна посміхнулася їй і кивнула:
— Питай.
Круглі щічки Феби спалахнули. Вона стиснула долоні.
— Тільки не подумай, що я хочу тебе образити… Твоє становище зовсім особливе, але я не можу запитати про це ні у кого, крім такої близької подруги, як ти. — Вона невпевнено кашлянула. — Скажи, що значить стати старою?
Верна видала смішок.
— Ми з тобою однолітки, Феба! — Феба затеребила поділ своєї зеленої сукні. Верна очікувально дивилася на неї.
— Так, звичайно… Але ж ти була відсутня більше двадцяти років. І постаріла так само, як ті, хто живе за межами Палацу. Мені потрібно років триста, щоб так постаріти. Ти… Ну, розумієш… ти виглядаєш, як… сорокарічна.
— Так, — зітхнула Верна. — Подорожі старять. У всякому разі, моя була саме з таких.
— Це було б для мене жахливо — відправитися в подорож і постаріти.
Скажи, а це боляче — раптово стати старою? Ти, напевно… Ну, не знаю… Не відчуваєш себе привабливою і не відчуваєш радості, так? Мені подобається, що чоловіки за мною бігають. Я не хочу стати старою, як… Мене це мучить.
Верна відкинулася на спинку крісла. Першим її бажанням було просто-напросто задушити Фебу, але вона подумки порахувала до десяти і нагадала собі, що це особисте питання, яке вона сама дозволила задати.
— Смію припустити, що для кожного це відбувається по-різному, тому можу сказати лише, що відчуваю я. Так, Феба, трохи боляче усвідомлювати, що багато чого пішло безповоротно. Начебто, поки я чекала, коли ж почнеться справжнє життя, у мене непомітно вкрали юність. Але по милості Творця в цьому є і гарна сторона.
— Гарна? Що ж тут можна придумати хорошого?
— Ну, всередині я залишилося колишньою, тільки стала мудрішою. Я виявила, що стала краще розуміти як себе саму, так і інших. Стала цінувати те, що ніколи не цінувала раніше. Стала краще розбиратися в тому, що дійсно важливо для слави Творця. Можна сказати, що тепер я відчуваю себе більш впевнено і мене набагато менше хвилює, що про мене думають інші, що стосується чоловіків…
Ти побоялася про це запитати прямо, але я все ж відповім. Чоловіки мене як і раніше цікавлять, тільки тепер інші. Молодики мені нецікаві. Мене більше приваблюють чоловіки мого віку.
Очі Феби стали круглими як миски.
— Пра-авда? Тобі подобаються старі? Верна поцокала язиком.
— Я сказала — чоловіки мого віку, Феба. Які чоловіки подобаються тобі зараз? П'ятдесят років тому тобі б і в голову не прийшло навіть глянути на твого нинішнього ровесника. А хлопці того віку, в якому ти була п'ятдесят років тому, здаються тобі смішними. Розумієш, про що я?