Теорія права і держави: Підручник.
- Автор: Скакун Ольга Федорівна
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Алерта
- ISBN: 978-617-566-012-6
- Жанр: право
Электронная книга - «Теорія права і держави: Підручник.». Краткое содержание книги:
Для студентів, курсантів, магістрантів, аспірантів, ад’юнктів, викладачів навчальних закладів юридичного профілю, а також тих, хто цікавиться проблемами загального вчення про право і державу.
ЧАСТИНА П’ЯТА ТЕОРІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН
Розділ 12. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ВИД СОЦІАЛЬНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
§ 1. Поняття і ознаки соціального та правового регулювання
Соціальне регулювання є ширшим поняттям, ніж правове регулювання.
Соціальне регулювання (від лат. regulo - правило, що означає упорядкування) - здійснюване громадянським суспільством за допомогою усієї сукупності соціальних засобів упорядкування суспільних відносин, подолання конфліктів і забезпечення компромісу між людьми та їх соціальними групами.
Ознаки соціального регулювання:
1) здійснюється в межах певного суспільства;
2) реалізує безпосередній вплив на поведінку і діяльність соціальних суб’єктів, витісняє і блокує деструктивні форми їх вияву;
3) пов’язане з установленням конкретних загальносоціальних прав і обов’язків суб’єктів;
4) має за мету впорядкування суспільних відносин, подолання конфліктів і забезпечення компромісу між людьми та їх соціальними групами;
5) є загальним, тобто поширюється на всіх суб’єктів громадянського суспільства;
6) здійснюється за допомогою спеціальних засобів;
7) гарантується заходами соціального примусу.
Соціальне регулювання може бути внутрішнім (совість, переконання) та зовнішнім (суспільна мораль), стихійним (демографічні зміни, міграційні процеси, економічні кризи) і волевстановленим (владно- вольовим), нормативним (визначає норми, що є правилами поведінки, забезпечуваними соціальним примусом) і ненормативним (оцінювальним) - здійснюється за допомогою історично складених матеріальних, політичних, соціально-культурних цінностей; директивним - шляхом адміністративної команди; інформаційним - за допомогою засобів масової інформації, Інтернету як глобальної телекомунікаційної мережі інформаційних і обчислювальних ресурсів); загальним (визначає правила поведінки для усіх) та індивідуальним (застосовує загальні норми для конкретної особи чи конкретного кола осіб).
Соціальне регулювання здійснюється за допомогою норм технічних, моральних, релігійних, корпоративних, звичаєвих тощо.
Правове регулювання суспільних відносин - здійснюване громадянським суспільством і державою за допомогою усієї сукупності юридичних засобів упорядкування суспільних відносин, їх закріплення, охорона, захист і розвиток. Юридичними засобами правового регулювання виступають правові норми, правовідносини, акти реалізації і застосування права.
Ознаки правового регулювання суспільних відносин:
1) є різновидом соціального регулювання з властивими йому розумово-вольовими відносинами;
2) є переважно державно-владним регулюванням, але може здійснюватися й через участь суспільства (через громадські організації, комерційні об’єднання, трудові колективи);
3) є системно-нормативним регулюванням - відбувається за допомогою комплексу юридичних засобів (правових норм, правовідносин, актів реалізації і застосування права тощо), що забезпечують його ефективність;
4) має загальний характер - охоплює великі сфери правозначущих суспільних відносин, поширюється на всі прошарки населення, на усю державну територію;
5) має конкретно-історичний характер - завжди пов’язане з реальними суспільними відносинами в певний історичний період;
6) характеризується єдністю регулювання - встановлює єдиний і однаковий масштаб правового оцінювання адекватних життєвих ситуацій, що потребують регламентації;
7) має цілеспрямований характер - націлений на впорядкування суспільних відносин, їх охорону та захист, витіснення і
блокування деструктивних форм вияву поведінки і діяльності суб’єктів права, стимулювання соціального розвитку;
8) має формалізований характер - зазвичай набуває формалізації у приписах законів і підзаконних актів, нормативно-правових договорів, правових прецедентів та інших форм права;
9) має процесуальний характер - відбувається через певні стадії, тобто етапи переведення нормативності права в упорядкованість суспільних відносин (формування і дії норм права; виникнення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків; їх реалізація);