На далеких берегах
- Автор: Касумов Имран Ашум Оглы, Сеидбейли Гасан Мехти оглы
- Год: 1959
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: М. Сидоренко
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «На далеких берегах». Краткое содержание книги:
… У місті Трієсті і навколишніх районах раз у раз висаджуються в повітря важливі військові об'єкти фашистів, склади зброї, летять під укіс поїзди, безславно гинуть фашистські вояки.
Все це — справа рук партизанів, і зокрема невловимого «Михайла». Його ім'я викликає у фашистів справжній жах.
Хто він, казково сміливий, легендарний партизан «Михайло»?
Образ цей не вигаданий. Таким був радянський воїн, вірний син азербайджанського народу Мехті Гусейн-заде, якого в час війни доля закинула на далекі береги Адріатики. Він і став прототипом головного героя цієї повісті.
Не встиг Мехті добігти до кінця вулиці, як позад нього загриміли постріли. Мехті побіг швидше; незабаром він вирвався за місто й, переслідуваний гітлерівцями, подався в напрямі села Великий Діл.
— Це був Михайло! — захоплено сказав косоокий Маріо своєму товаришеві, одягнутому в таке саме мальовниче лахміття, як і він, і чомусь прозваному хлопчаками «тененте» — лейтенантом.
… А на східних околицях Трієста зав'язався жорстокий бій.
Перші ж гарматні постріли розладнали лави дивізії Гульбаха. Націсти, сторопілі від несподіванки, спочатку не могли зрозуміти, звідки по них б'ють із гармат. А потім вирішили: не з Трієста ж їх атакують!.. І почали займати позиції, щоб дати відсіч партизанам, які, на їх думку, наступали з гір, та не встигли націсти приготувати гармати, як по них знову вдарили з гармат і мінометів. Один із снарядів влучив у грузовик з боєприпасами, і багато гітлерівців поплатилося життям… Гульбаху стало ясно, що партизанам добре було видно їхні позиції, і він наказав тимчасово відступити до Трієста. Карранті, правда, говорив йому, що партизанів у горах не так багато, та лізти на рожен не варт: коли вже вони осмілились виступити проти дивізії Гульбаха — виходить, на щось розраховують!
Націсти відступили, і тут повною мірою почалося здійснення плану Сергія Миколайовича. Підпустивши гітлерівців якнайближче, партизани, зосереджені в передмістях Трієста, ринулись в атаку. Невеличкими групами вони вривалися з різних боків у лави націстів, одразу ж відступали й нападали знову. Дії партизанів підтримував безперервний вогонь гармат і мінометів.
У центрі відважно бився загін Анрі Дюеза: партизани закидали націстів гранатами. На одному з флангів косив гітлерівців з автоматів загін здорованя-болгарина. Сільвіо гасав серед німців на своєму броньовику, збивав їх з ніг, давив, розстрілював. Зробивши свою справу, він зникав, а потім знову з'являвся в іншому місці.
Кінець кінцем у націстів створилося враження, що противник кинув проти них великі сили. А партизанів було всього двісті чоловік, двісті сміливих борців за волю!
Гульбах, нарешті, збагнув, що гармати б'ють по них лише з боку Трієста. Перше, що спало йому на думку, — це те, що Карранті зрадив їх: постарався зробити так, щоб німці вивели з міста свої війська, і відкрив Трієст для союзників, які висадили десант. Дивізії було дано наказ відійти в напрямі гір і там укріпитися: діставши перепочинок, легше буде розібратися, що відбувається в тилу дивізії. Та відступ до гір не дав німцям нічого доброго. Танки, наскочивши на міни, підірвалися; дороги під ногами фашистів здибилися від вибухів. З трієстинських передмість і далі били гармати й міномети; загриміли постріли й з боку гір.
Розлючений Гульбах наказав своєму авангарду повернути далекобійні гармати на Трієст.
Коли гармати Гульбаха почали бити по Трієсту, Ферреро віддав загонам наказ припинити вогонь і непомітно відійти. Завдання було виконане: карателів розгромлено. Дорогою ціною заплатили партизани за перемогу: з двохсот чоловік Анрі Дюез і здоровань-болгарин привели в бригаду тільки сорок. Та основні сили бригаді вдалося зберегти.
… Трохи згодом Гульбах з недобитками своєї дивізії, не зустрівши ніякого опору, ввійшов у Трієст і побачив, що місто в руках… у гітлерівців! Гітлерівці, які сиділи в місті, також були приголомшені, дізнавшись, що по Трієсту била німецька ж артилерія!
Гульбах насамперед послав по Карранті. Йому доповіли, що Карранті вбитий. Покоївка, коли її розв'язали, розповіла про таємничий нічний візит. З'ясувалося, що незабаром після цього неподалік від віа Фортуна хтось кинув вибухівку в грузовик з націстами. За всіма прикметами, в обох випадках діяла та сама людина. Пригадали німці й нещодавній вибух в «Іль-Пікколо» і бій у печері…
Гульбах на допомогу тим, що вже переслідували Мехті, послав підкріплення.
Довгий і важкий шлях пройшов Мехті, перш ніж дістався до села Великий Діл.
По дорозі він зумів заплутати сліди й, поки націсти кружляли десь, вирішив хоч трохи перепочити, набратися сил. А потім знову в дорогу. Усе село було на ногах: сюди доносився гуркіт далекого бою. Селяни привітно зустріли Мехті, одразу ж збагнувши, що це партизан.
Мехті спав як убитий, а селяни стежили за дорогами. Не минуло й півгодини, як до будинку, де відпочивав партизан, прибігла засапана дівчина й попередила, що німці оточують село. Селяни розбудили Мехті й вивели його на дорогу, що вела в село Вітовле.