Сильмариліон

У ту пору орки не тривожили лісовиків, і Турамбар не виходив на війну, й у Бретілі панував спокій. Отож, серце його потяглося до Нініель, він запропонував їй вийти за нього заміж, але того разу вона попросила зачекати, попри те, що дуже його любила. Адже Брандір, передчуваючи невідоме лихо, прагнув стримати дівчину від цього кроку задля її власного добра, а не задля себе чи через суперництво з Турамбаром; отож, він відкрив Нініель, що Турамбар — то ніхто інший, як Турін, син Гуріна, і, хоча дівчині те ім’я не було відоме, дух її оповила тінь.

Але коли минуло три роки від часу сплюндрування Нарґотронда, Турамбар знову запропонував Нініель одружитись і присягнув, що тепер він або пошлюбить її, або піде воювати в нетрі. І дівчина з радістю погодилась, а в середині літа вони одружилися, й лісовики Бретілу влаштували бучне святкування. Проте ще до кінця року Ґлаурунґ наслав на Бретіл своїх орків; а Турамбар сидів бездіяльно вдома, бо пообіцяв Нініель, що виступить на битву лише тоді, коли хтось атакуватиме їхні домівки. Утім, становище лісовиків погіршилось, і Дорлас дорікнув Турамбарові, що той не допомагає людям, котрі прийняли його як рідного. Тоді Турамбар підвівся, і витяг знову свого чорного меча, й зібрав чисельний загін людей із Бретілу, і вони завдали оркам нищівної поразки. Та до Ґлаурунґа дійшли вісті, що Чорний Меч — у Бретілі, й він обмірковував почуте, замислюючи нове зло.

Тогоріч навесні Нініель зачала, і почала марніти, і посмутніла; в той самий час до Ефель-Брандіра надійшли перші чутки про те, що Ґлаурунґ виступив із Нарґотронда. Тоді Турамбар вирядив кількох сміливців у далеку розвідку, адже тепер він керував усім на власний розсуд, а на Брандіра мало хто зважав. З наближенням літа Ґлаурунґ підібрався до кордонів Бретілу і заліг поблизу західних берегів Тейґліну; лісовиків охопив неймовірний страх, бо тепер було цілком зрозуміло, що Великий Черв не лише перейде цим краєм, повертаючись до Анґбанда, як вони сподівались, а нападе на них і спустошить їхню землю. Тому бретілці звернулися по раду до Турамбара, й він сказав, що марно виступати проти Ґлаурунга всією військовою міццю, адже перемогти його можна тільки завдяки хитрощам і фортуні, й сам зголосився піти шукати дракона біля кордонів краю, і наказав решті людей залишатися в Ефель-Брандірі, проте готуватися до бою. Позаяк, перемігши, Ґлаурунґ найперше прийде до домівок лісовиків і знищить їх, і переривати той напад буде годі сподіватися; якщо ж бретілці розсіються навсібіч, то багато хто зможе порятуватись, адже дракон не оселиться у Бретілі, а незабаром повернеться до Нарґотронда.