Сучасна польська повість
- Автор: Филипович Корнель, Махеєк Владислав
- Год: 1977
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Олена Медущенко
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Сучасна польська повість». Краткое содержание книги:
У «Змовниках» В. Махеєка постають картини життя в Польщі за часів диктатури Пілсудського: сваволя поліції, убоге животіння містечкової бідноти, діяльність підпільників-комуністів і на тлі всього цього — перше трудне і болюче кохання селянського хлопця до дочки багатого адвоката.
Повість Р. Клися «Какаду» присвячена боротьбі проти гітлерівських окупантів: йдеться про бійця руху Опору, що віз зброю партизанам, про його небезпечні пригоди…
Б. Когут у повісті «Кому дозволено жити» розповідає про боротьбу за соціалістичну Польщу в перші повоєнні роки.
Корнель Філіпович своїм твором «Чоловік — це дитина» розвінчує сучасного міщанина з його споживацькою філософією і утверджує ідеал сильної, цілеспрямованої, морально здорової людини, активного громадянина нової Польщі.
Про одруження? Коханий, я повинна сказати мамі, повинна познайомити вас, ти їй сподобаєшся, напевно, сподобаєшся, ти кохаєш мене, кохаєш?»
Стук у двері.
— Тут живе Бартоломей Новак?
— Пан Болеслав Новак, — поправляє балаклива сусідка, а малий заїка підтакує.
— Бо-ле-слав? Байдуже, пустіть мене.
То був Модест у всій своїй красі — високий, плечистий, схожий на поміщика або ксьондза, з нещирою усмішкою, ніби приліпленою до безбарвного обличчя.
— Здоров, родичу, скільки літ, скільки зим!
— Ти мені такий родич, як сатана богові.
— Непогано сказано, поки сатана не збунтувався, вони з богом були родичами. Правда ж?
— Чого прийшов?
— Випити з тобою. Горілки.
І Бартек слухняно виставив горілку.
— Живеш, як у бога за дверима.
— Живу.
— В гультяйство вдався?
— Нічого схожого, навпаки. Женюся.
— Оце так номер. Покійник жениться.
— Дурний жарт.
— Можливо.
— То не жартуй по-дурному.
— Не буду. Я не жартувати прийшов. Батьківщина кличе тебе.
— Навіщо батьківщині покійник?
— Дурний жарт.
— Я доволі зробив для батьківщини. Більше, ніж ти. Відчепись. Дай мені спокій.
— Хочеш переждати, поки на червоних кара божа впаде? Еге ж? Це тобі не личить. На що ти сподіваєшся, на що?
— На твою участь у справі.
— Не здійму руки на своїх. Шкода праці, такого патріота з мене не зробиш. Раз уже пробував, умовляв мене пристати до Богуна.
— Це не зовсім так.
— Річ не в деталях. Слухай. Ти дуже помиляєшся, коли думаєш, що я змінився.
— Ти поміняв ім’я.
— Можу й прізвище поміняти. Але не зміню своїх переконань, не зраджу того, за що боровся.
— Доблесний дезертир.
— Цить, Модесте, заткни пельку. А то я заткну її тобі кулею.