Велике плавання
- Автор: Шишова Зинаида Константиновна
- Год: 1965
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: М. Мартинюк
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Велике плавання». Краткое содержание книги:
Книга заснована на фактах і на здогадах.
З щоденника Колумба ми знаємо, що в його екіпажі були хлопчаки — корабельні юнги. Через необачність одного з них зазнала аварії «Санта-Марія» — флагманське судно флотилії.
Зінаїда Шишова дала цим невідомим юнгам імена, зв'язала їх дружбою, високим почуттям товаришування, таємницею карти.
За змалюванням характеру Колумба книга, яку ви зараз прочитаєте, не лише цікава. Вона є відкриттям у морі історії, вона сама — карта характерів людей епохи Відродження.
За контрактом, укладеним з торговельним домом Берарді, перевезення кожного фунта вантажу коштує один мараведі. Тому фарнега[116] пшениці, що коштує в Кастілії тридцять п'ять мараведі, обходиться в Ізабеллі в сто п'ятнадцять. А поверталися кораблі найчастіше з одним лише баластом. Видобуток золота в Ізабеллі ще ні разу не відшкодував коштів, витрачених на експедицію. Ворог пана — архідиякон Фонсека спритно роздмухує невдоволення, користуючись підтримкою багатих братів Пінсонів, патера Буйля і Маргаріта. Послані на суд в Іспанію Фермін Кадо і Берналь де Піса піддані лише короткочасному ув'язненню, бо найняті ними адвокати довели перед королівським судом, що провина їхня була не така вже велика.
Король Фердинанд повідомив у листі до адмірала про укладену полюбовну угоду з Португалією. Це повинно було заспокоїти пана, бо найбільше його турбували претензії португальців на нововідкриті землі.
На настійну вимогу папи обидві сусідні держави вирішили надіслати своїх представників — географів і дипломатів — і заново встановити демаркаційну лінію. Вважаючи, що вона пройде через один з островів моря Пітьми, королі просили адмірала залишити на деякий час справи колонії і прибути на цю нараду.
Але здоров'я адмірала не дозволяло йому довго подорожувати, і він вирішив замість себе послати в Іспанію Дієго Колона.
Обговоренням усіх цих справ був заклопотаний адмірал, коли Гуатукас звернувся до нього з проханням спорудити у володіннях Веєчіо форт для захисту від лютих карібів. Про це все і розповідав я Гуатукасу, йдучи з ним гірською стежкою.
Але, втішаючи юнака, я не зовсім точно передав йому розмову адмірала з братами; для того, щоб індіанець не зрозумів їх, вони розмовляли латиною.
— Divida et impera (Розділяй і владарюй), — сказав синьйор Бартоломе Колон. — Я не бачу потреби споруджувати форт для захисту індіанців від індіанців. Чи повбивають вони підданих Веєчіо, чи ті розправляться з нападниками, золото тих і тих попаде до наших рук. Щоб зберегти мир на острові, необхідно підтримувати ворожнечу між окремими індіанськими племенами.
Дорога в гори важка, і по кілька разів на день ми зупиняємося, щоб перепочити.
Як не соромно, мушу зізнатися, що я втомлююсь набагато швидше, ніж Гуатукас. І мене вражає доброта юнака, який, помітивши, що я вже ледве йду, зупиняється і, потираючи коліна, жалібно каже:
— Треба відпочити, болять ноги.
Протягом першого дня ми кілька разів зустрічали загони індіанців, які, відповівши на привітання Гуатукаса, обганяли нас і піднімались вище вузенькою стежкою.
— Звідкіля вони тут? — здивовано запитував я Гуатукаса. — Місцевість ця раніше була зовсім безлюдна.
Потім, коли такі загони почали нам траплятися дедалі частіше, я перестав дивуватися.
Всі індіанці, яких я бачив, здавались мені схожими один на одного, і тільки надвечір я з допомогою Гуатукаса навчився їх розпізнавати.
— Ці, з заплетеним волоссям, встромляють у косу перо чаплі, — каже мій супутник. — Поглянь, вони не вміють добувати червону фарбу і розмальовують обличчя лише білою і чорною. А ці прикрашають голови коронами з пір'я, і пір'я також звисає у них уздовж спини. Вони навчились цього у карібів. Це люди Каонабо.
Згадка про лютого вождя примушує мене здригнутись.
— А ті, бачиш, носять на плечах козячі шкури, вони прийшли, здалеку. Це піддані касика Катанабана.
«Що примусило їх прийти сюди?» — здивовано міркую я.
На ніч ми влаштовуємося під величезним деревом. У цій благодатній країні нема хижих звірів або небезпечного гаддя. І ми можемо спати, не розпалюючи багаття.
Я засинаю одразу ж, тільки-но заплющую очі. Розбуджує мене передсвітанкова прохолода, і, щільно закутуючись у плащ, я бачу темну постать Гуатукаса, що виділяється на тлі світліючого неба.
— Чому ти не спиш? — запитую я. — Перед нами далека дорога, чому ти не хочеш відпочити?
— Два і п'ять і один, — каже він, підраховуючи щось на пальцях. — Твій брат Орніччо навчив мене рахувати, — додає він з гордістю.
Мене смішать його слова.
— І заради цього ти не спиш, — вигукую я. — Що ж тоді буде, коли ти навчишся рахувати до ста?
— Тсс, — каже він, прикладаючи палець до губів, — ще один. Поки ти спав, тут пройшло дев'ять загонів індіанців. Багато людей Гуаріонеха, багато людей Катанабана, багато людей Каонабо. Молоді воїни. Серед них я не бачу старих, жінок і дітей. Чи не краще тобі повернутися в Ізабеллу? — додає він несподівано.
116
Фарнего — іспанська міра сипких речовин; фарнего пшениці — біля 30 кілограмів.