Первісна. У вирі пророцтв
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. У вирі пророцтв». Краткое содержание книги:
Тим часом Шимас аб Нейван і Ріана вер Шонаґ, послухавшись поради диннеші, прямують на Ініс на н-Драйґ. Що їх чекає на цьому далекому острові, де тисячу років тому помер останній у світі дракон? Яке нове знання вони там здобудуть? І як це пов’язано з Ейрін та її Первісною Іскрою? А пов’язано ж напевно…
Жінка зосереджено подивилася на нього:
— Гадаєш, поборники на це погодяться?
— Можуть і погодитись. Вони по самі вуха загрузли в конфлікті з королем, а тут іще ми їм як кістка поперек горла. Їхньому керівництву має видатися заманливою ідея розправитися з нами руками відьом.
— І відьми підуть на таку домовленість?
— Важко сказати. Я знаю про них так само мало, як ви й решта наших. Ну, може, Ейнарові відомо більше. — (Насправді Ківан був цього певен. Він уже давно здогадувався, що їхній ватажок ніякий не лахлінець-самоук, а добре вишколений абрадський чаклун, і сьогодні його підозри остаточно підтвердилися. Прибувши на виклик, Ейнар негайно впізнав у полоненому чаклуні кованхарського професора Фейлана аб Мередида і пояснив, що якось мав із ним справу під час одного з візитів на Абрад. А трохи згодом, розмовляючи з Елвен, уже говорив про нього так, ніби був з ним добре знайомий, і це не пройшло повз Ківанову увагу.) — Професор аб Кадуґан розповідав, що відьми позиціонують себе, як захисників людства від демонів, чудовиськ та чорних чаклунів. Боротьбу з ними вони вважають своїм найпершим обов’язком, тому в разі потреби, мабуть, визнають за доцільне укласти угоду з меншим злом, земним злом, яким є Конґреґація, щоб отримати можливість виступити проти нас — оскільки ми в їхньому уявленні будемо втіленням великого зла, космічного.
— Комічного? — перепитала спантеличена Мірвел. — І що ж у нас такого смішного?
— Я казав про зло космічне, — пояснив Ківан. — Від лейданського слова „космос“, що позначає світобудову. Тобто, всесвітнє зло. На жаль, саме так про нас думатимуть відьми. І я не уявляю, як переконати їх у тому, що ми не Китрайлові слуги.
— Нічого, щось придумаємо, — сказала жінка. — А поки я не раджу тобі говорити про це з іншими.
— Я й не збирався. Вони до цього ще не готові.
— І ближчим часом не будуть готові. Тож нехай усе йде своїм трибом, а коли ця проблема постане — у справдешньому житті, а не тільки в твоїй уяві, тоді й будемо її вирішувати.
Розділ XVIII
Переступивши поріг медичної лабораторії, Ейрін аж заклякла від несподіванки. Сестри Ґлай, що викладала лікарську справу, ніде не було видно, зате біля скляної шафи з цілющими зіллями та порошками стояла тринадцятирічна Олвен вер Елінир. Своїм звичáєм, вона проіґнорувала появу Ейрін і продовжувала роздивлятися шеренги різнобарвних пляшечок на полицях, ніби нічого й не трапилося.
— Що ти тут робиш? — запитала Ейрін, зачинивши за собою двері.
Олвен повернула голову, гостро зиркнула на неї і з удаваною недбалістю буркнула:
— Що треба, те й роблю. Це тебе не обходить.
— Е ні, якраз обходить, — заперечила Ейрін. — У мене тут заняття.
— У мене також. — Дівчина так гидливо скривилася, ніби щойно проковтнула жабу. — Сестра Ґлай помінялася днями із сестрою Евлін, і тепер кожного кедина після обіду я вивчатиму медицину.
— Разом зі мною?
— Боюся, що так. Але я не напрошувалася.
— Охоче тобі вірю, — відповіла Ейрін і подумала, що оце зараз між ними відбулася чи найтриваліша за весь час їхнього знайомства розмова.
Далі вони чекали мовчки, намагаючись не дивитись одна на одну. Ейрін це вдавалося краще, бо, за великим рахунком, їй було байдуже до Олвен. Вона лише почувала легке роздратування від того, що дівчина, яка за відьомськими законами є її сестрою, ставиться до неї з такою глибокою ворожістю…
Невдовзі до лабораторії ввійшла Ґлай вер Есильт, тримаючи в руках довгенький сувій з цупкого білого паперу. Свого часу Ґлай була улюбленою ученицею Альси вер Киннейді, а згодом навіть перевершила її в майстерності й уже понад століття вважалася найкращою лікаркою серед відьом. На щастя, вона нітрохи не поділяла антипатії своєї колишньої вчительки до Ейрін, а Первісну Іскру схильна була розглядати із суто науковою допитливістю — як унікальне явище, що потребує ґрунтовного і всебічного дослідження.
— То ви вже тут, дівчата, — приязно мовила Ґлай. — От і гарнесенько. Мабуть, здивовані, так? І, бачу, не дуже щасливі. Та це нічого, минеться. Вчора я радилася з вашими кураторками, і ми зійшлися на тому, що вам буде корисно трохи попрацювати разом. Ти, Олвен, більше знаєш, ти, Ейрін, більше вмієш, а загалом, ви на одному рівні, тож будете чудово доповнювати одна одну.