Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

Фундаментальні дослідження фізіологів, психологів, нейрофізіологів надали реальну можливість встановити зв’язок внутрішнього (психічного) відображення з об’єктами та явищами зовнішнього матеріального світу, причому ще І. Сеченов науково довів, що зміст внутрішнього відображення виявляється зовні в поведінці людини (її реакціях). Розвиваючи цей напрям фізіологічних досліджень, науковці встановили, що нервова система відображає зовнішній світ, створюючи внутрішню модель зовнішнього середовища, а акт поведінки — це відображення в зовнішньому середовищі того, що є всередині організму, і інтерпретується як реакція (відповідь) організму на емоційні подразнення.

Керуючись цими науковими міркуваннями, в криміналістичній практиці розроблено прийоми і рекомендації, які дають змогу за зовнішніми реакціями і поведінкою допитуваного встановити, який предмет допиту викликає у нього найбільшу емоційну напруженість. Створений емоційний стан допитуваного свідчить про наявність у нього сліду пам’яті, що приховується від слідчого. Однак істотним недоліком зазначених рекомендацій є їхня суб’єктивність, бо єдиним засобом пізнання є органолептичний метод, тому ця обставина викликає гостру полеміку серед учених і практичних працівників про об’єктивність, надійність, наукову обґрунтованість і вірогідність цього методу, а отже, і правомірність його використання в слідчій практиці. Така ситуація зумовлена тим, що на сьогодні відсутні ґрунтовні експериментальні дослідження в цій галузі криміналістичних знань. Крім того, досить складно слідчому дати однозначну оцінку проявам емоційної напруженості особи, оскільки для впізнання цих слідів-проявів він використовує суб’єктивні органолептичні методи і прийоми. Результати досліджень фізіологічного стану людини як у типових, так і в екстремальних ситуаціях показують, що цілий ряд компонентів емоційної напруженості піддається саморегуляції. Таким чином, розв’язати цю досить складну проблему можна тільки за допомогою експериментальних досліджень із застосуванням інструментальних вимірювальних методів і засобів для вивчення різних характеристик мови в стані емоційної напруженості. Це підтверджує тезу про те, що проблема виявлення залежності особливостей мовної діяльності від особливостей стану людини є сьогодні досить актуальною для криміналістичної науки і слідчої практики. Розробка цієї проблеми насамперед зробить певний внесок у дослідження такої важливої теоретичної проблеми, як побудова детерміністської моделі мовної діяльності, а також дасть змогу вирішити цілу низку практичних завдань, які пов’язані з мовним аспектом психології людини, зокрема таке завдання кримінального судочинства, як об’єктивна діагностика стану людини за характеристиками її мови.