Таргани

Ліз голосно розсміялася.

— Але це найчистіше божевілля, Харрі. Виходить, що цей пацюк створив собі залізне алібі й сів за ґрати, а потім дочекався, коли можна буде ходити козирями, щоб усе виглядало переконливо!

— Я чую у вашому голосі замилування, старший інспекторе.

— Чисто професійне. Думаєш, усе було сплановано від самого початку?

Харрі глянув на годинник. Мозок посилав виразний сигнал: щось негаразд.

— Я впевнений в одному: що б не робив Брекке, він це ретельно планує. Продумує до дрібних деталей.

— Як ти можеш бути в цьому впевнений?

— Ну, — він приклав до лоба порожню склянку, — Брекке сам розповідав мені про це. Що ненавидить ризик, що ніколи не вступає в гру, якщо не знає напевно, що виграє.

— Здогадуюся, що ти вже зрозумів, як він убив посла!

— Спершу він спустився разом із послом на паркінг, про це свідчить секретарка. Потім піднявся звідти на ліфті, і це може підтвердити та дівчина, яку він мимохідь запросив на побачення. Імовірно, він убив посла на паркінгу, всадивши йому в спину саамський ніж, коли той відвернувся, сідаючи в машину. Брекке забрав ключі від машини, запхав труп у багажник, повернувся до ліфта й став чекати, коли засвітиться кнопка виклику, щоб забезпечити собі свідка, який підтвердить, що він, Брекке, піднімався разом із ним на ліфті.

— То він і дівчину запросив заради того, щоб вона його запам’ятала?

— Ясна річ. Якби в ліфті виявився хтось інший, він придумав би ще що-небудь. Потім він вимкнув свій телефон для вхідних дзвінків, щоб показати, наскільки зайнятий у себе в кабінеті, а сам знову спустився на ліфті в підземний паркінг і поїхав на посольській машині до Кліпри.

— Але як тільки він убив посла на паркінгу, це ж мало бути записане на відео?

— А чому, ти гадаєш, пропала відеоплівка? Зрозуміло, нікому й на думку не спало засумніватися в алібі Брекке, адже він сам забрав плівку в Джима Лава. Того вечора, коли ми зустріли його на боксі, він дуже поспішав в офіс. Але не для того, щоб поговорити з американськими клієнтами, а тому, що домовився із Джимом про перегляд плівки, де було записане вбивство посла. А перепрограмування таймера мало навести на думку, що хтось намагається зруйнувати його алібі.

— Чому він просто не знищив цей відеозапис?

— Тому що він перфекціоніст. Він знав, що який-небудь допитливий слідчий рано чи пізно виявить, що час запису не збігається із самим записом.

— Але як?

— Він використав запис іншого вечора, а поліція так чи інакше стала б допитувати охоронців паркінгу, і ті підтвердили б, що бачили, як машина посла третього січня проїхала повз відеокамери між п’ятою й пів на шосту вечора. Тоді стало б ясно, що плівка сфабрикована: адже машини на ній немає. Дощ і мокрі сліди від шин лише зробили свою справу, і ми виявили фальшивку раніше, ніж могли б.