Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Таргани - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Таргани

Электронная книга - «Таргани». Краткое содержание книги:

Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (він закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Di Derre», а наприкінці 90-х ще і як письменник, автор серії романів про поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії — «Нетопир» (1997) — був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого .бестселера» й приніс автору престижну премію «Срібний ключ». У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи Ю Несбьо «Нетопир», «Червоногрудка», «Безтурботний», «Привид», «Мисливці за головами». У борделі Бангкока вбито норвезького посла. Харрі Холе вирушає до Таїланду, щоб суто конфіденційно розслідувати це вбивство. Опинившись у злачних місцях Бангкока, в опіумних кублах та стрип-барах, він поступово розуміє, що не все так просто, як здавалося попервах. Таргани шурхотять за плінтусами... Хто ж вони? Проте Холе, незважаючи на всі перешкоди, докопається до істини і розкриє цю заплутану справу.
1 ... 112 113 114 115 116 117 118 119 120 ... 123
Перейти на страницу:

Він зім’яв серветку й прицілився у відро для сміття біля дверей.

— Кліпра погрожував піти в правління «Барклай Таїланд». Я пояснив йому, що коли компанія підтримає його, то їй доведеться взяти на себе його борги. Плюс втратити свого кращого брокера. Іншими словами: у них немає іншого шляху, крім як пристати на мій бік. Тоді він пригрозив мені, що залучить свої політичні зв’язки. І знаєш що? Він так і не зумів це зробити. Я подумав, що треба вирішувати цю проблему в особі Уве Кліпри й заодно заволодіти його компанією «Пхуріделл», яка незабаром злетить у ціні, як ракета. І якщо я це говорю, значить, я не просто так думаю чи сподіваюся, як інші пафосні біржові гравці. Я точно знаю це. І я подбаю про це. Так воно й буде.

Очі Єнса заблищали.

— І я точно знаю, що Харрі Холе й ця бритоголова дама здохнуть сьогодні ввечері. Так воно й буде, — вимовив він, глянувши на годинник. — Вибач за мелодраматичність, але час іде, Іваре. Настала мить подумати про свою вигоду чи як?

Льокен дивився на нього порожніми очима.

— Не боїшся, ні? Міцний хлопець? Розповісти тобі, якими їх знайдуть, Іваре? Кожний із них буде прив’язаний до паль у річці, у кожного буде куля в животі й «пика горили» замість обличчя. Пам’ятаєш, що означає цей вираз, Іваре? Ні? Може, за часів твоєї молодості це було невідомо? Я сам ніколи не розумів, що це таке. Поки мій друг Ву не розповів мені, що гребний гвинт буквально здирає шкіру з обличчя, оголюючи криваве м’ясо, зрозуміло? Але головне в тому, що це метод мафії. Люди питатимуть, чим ці двоє так нашкодили мафії, але відповіді ніколи не знайдуть, ясно? Принаймні від тебе, тому що ти одержиш від мене п’ять мільйонів доларів і безкоштовно зробиш собі операцію, якщо розповіси мені, де вони зараз. Ти навчений зникати безвісти, жити під чужим ім’ям і все таке інше, хіба ні?

Івар Льокен дивився на ворухливі губи Єнса й чув якусь далеку луну його голосу. Мимо пролетіли слова «гребний гвинт», «п’ять мільйонів» і «під чужим ім’ям». Він завжди відчував свою роздвоєність і зовсім не прагнув до смерті. Але він розумів різницю між правильним і неправильним й у межах розумного намагався чинити правильно. Ніхто, крім Брекке й Ву, так і не дізнається, як він прийняв смерть — з піднятою головою чи ні; ніхто не згадає старого Льокена за кухлем пива, у колі ветеранів розвідки або МЗС, та Льокен чхав на все це. Він не мав потреби в посмертній пам’яті. Життя його було засекречене, і тому зовсім природно, що він має загинути саме так. Це не привід для гарних жестів, і він знав, що єдине, чого він бажав би, так це якнайшвидшої смерті. І щоб припинився біль. Більше він ні про що не шкодував. Немає ніякої різниці в тому, чи чув Льокен деталі пропозиції Брекке, чи не чув. Нічого тепер не мало значення. У цей момент запищав його мобільний телефон, що висів на ремені.

Розділ 51

Харрі вже хотів покласти слухавку, але почув сигнал, нові гудки й повідомлення, що виклик переадресований з домашнього номера Льокена. Він зачекав ще сім гудків, але потім здався й подякував дівчині за стійкою зі смішними кісками у вигляді вух Міккі-Мауса за дозвіл скористатися телефоном.

— У нас проблема, — сказав він, повернувшись за столик.

Ліз уже зняла із себе туфлі.

— Це через затори, — відгукнулася вона. — Вічні затори!

— Мій дзвінок був переадресований на його мобільник. Але він і там не відповідає. Мені це не подобається.

— Заспокойся. Що може з ним трапитися в мирному Бангкоку? Напевно він забув свій мобільний удома.

— Я зробив помилку, — сказав Харрі. — Я розповів Брекке, що ми мали зустрітися сьогодні ввечері, і попросив його дізнатися, хто стоїть за фірмою «Еллем Лімітед».

— Що ти зробив? — перепитала Ліз, прибравши ноги зі стола.

Харрі вдарив кулаком по столу так, що підстрибнули кавові чашечки.

— Чорт! Чорт! Я мав помітити його реакцію.

— Реакцію? Але це не гра, Харрі!

— Саме так, не гра! Ми вирішили, що я подзвоню йому після зустрічі й ми домовимося про місце, де ми маємо зустрітися. Я збирався запропонувати йому «Лемон Грасс».

1 ... 112 113 114 115 116 117 118 119 120 ... 123
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)