Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.

М.І. Мельник звертає увагу на необхідність відмежування заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК) також лише від зловживання владою або службовим становищем, яке вчинюється з корисливих мотивів (ст. 364 КК). Він вважає, що зловживання службовою особою своїм службовим становищем при вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, виступає способом заволодіння чужим майном, з чим слід погодитись, і таким чином утворює спеціальний склад службового зловживання. Відмінності між названими злочинами М.І. Мельник вбачає в тому, що:

— при корисливому зловживанні владою або службовим становищем, відповідальність за яке передбачена ст. 364, службова особа не заволодіває чужим майном, а, діючи всупереч інтересам служби і протиправно отримуючи вигоду зі свого службового становища, заподіює власникові майна майнову шкоду, яка може полягати у так званій упущеній вигоді;

— на відміну від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191, зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) може супроводжуватися оплатним вилученням чужого майна, за якого відбувається заміна майна на рівноцінний еквівалент — інше майно, гроші, використання чужого майна для особистих потреб без мети заволодіння ним тощо.

За статтею 191, а не за ст. 364 КК, слід кваліфікувати, на думку М.І. Мельника, умисне і безпідставне отримання службовою особою з використанням свого службового становища чужого майна як премій, надбавок до заробітної плати, пенсій, допомоги, інших виплат (Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. — 3-те вид., перероб. та доп. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Атіка, 2005. — С.444–445).