Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
Згідно з роз'ясненнями ПВСУ, при зловживанні владою або службовим становищем особа незаконно, всупереч інтересам служби використовує надані їй законом права і повноваження, а під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти:
а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства;
б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, — за відсутності цих умов;
в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;
г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти (п. 5 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" від 26 грудня 2003 р. № 15[397]).
16. У ряді статей Особливої частини КК передбачена відповідальність за вчинення певних дій службовими особами взагалі чи їх окремими категоріями (ч. 4 ст. 157; ч. 2, 7, 8 ст. 158; ч. 2 ст. 159; ст. 175; ст. 210; ст. 211 та ін.), або ж вчинення яких службовими особами взагалі чи їх окремими категоріями утворює кваліфіковані (ч. 3 ст. 109 та ч. 2 ст. 110 — особа, яка є представником влади; ч. 3 ст. 157, ч. 2 ст. 1581 — член виборчої комісії чи інша службова особа; ч. 2 ст. 160 — член комісії із проведення референдуму чи інша службова особа; ч. 2 ст. 161, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 163; ч. 2 ст. 168; ч. 2 ст. 171, ч. 3 ст. 206 та ін.) чи привілейовані види сформульованих у них складів злочинів. Такі дії є нічим іншим, як конкретними проявами зловживання владою або службовим становищем чи перевищення влади або службових повноважень, які, з позиції законодавця, потребують самостійної кримінально-правової оцінки, як правило, незалежно від наслідків, чи підвищеної відповідальності. При цьому, на відміну від ст. 364 та ст. 365 КК, заподіяння істотної шкоди правоохоронюваним інтересам такими діями не є обов'язковим. Крім того, за змістом окремих складів злочинів, передбачених у деяких статтях КК, їх суб'єктами можуть бути лише службові особи (ст. 183, ч. 2 ст. 184 та ін.).
У (всіх) зазначених випадках сформульовані у таких статтях кримінально-правові норми є спеціальними щодо норм, сформульованих у ст. 364 та ст. 365 КК, а тому за правилами кваліфікації злочинів при конкуренції загальної та спеціальної кримінально-правових норм дії службової особи, за загальним правилом, мають кваліфікуватися за спеціальними нормами.
Вчинення службовою особою окремих злочинів, як правило, із формальним складом, суб'єкт яких загальний, за наявності в діях і ознак зловживання владою чи службовим становищем, за умови, що максимальне покарання за їх вчинення менш суворе, ніж покарання, передбачене ст. 364 КК, має кваліфікуватись за сукупністю злочинів. Наприклад, незаконна вимога службовою особою оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров'я за наявності в її діях всіх необхідних ознак зловживання владою або службовим становищем має кваліфікуватися за ч. 1 ст. 184 та відповідною частиною ст. 364 КК. За сукупністю злочинів за відповідними частинами ст. 225 та 364 КК повинні кваліфікуватися дії службових осіб торговельних підприємств, підприємств громадського харчування чи побутового обслуговування населення, які безпосередньо здійснюють обман покупців (замовників) чи беруть участь в їх обмані або ж дали підлеглим їм по службі працівникам вказівку про обман покупців чи замовників.
17. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК) необхідно відмежовувати від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, якою передбачена відповідальність альтернативно за три види дій, вчинених службовою особою, тобто суб'єктом якого може бути лише службова особа: 1) привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; 2) розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; 3) заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Найбільші труднощі виникають при кримінально-правовій оцінці дій службової особи, пов'язаних з безоплатною передачею активів підприємства, установи, організації іншим юридичним чи фізичним особам та нецільовим витрачанням коштів підприємств, установ, організацій, особливо коштів державних (як комерційних, так і некомерційних підприємств).
Розмежовуються ці злочини за ознаками предмета, способами їх вчинення та за ознаками суб'єктивної їх сторони, а відтак вони мають і різні основні безпосередні об'єкти.
Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, є чуже для службової особи майно, яке з підстав, передбачених законом, ввірене службовій особі чи перебуває у її віданні, при вчиненні злочину в формах привласнення чи розтрати чужого майна, а при вчиненні злочину у формі заволодіння чужим майном — таке ж майно або майно, яке безпосередньо не ввірене службовій особі і не перебуває в її віданні, але щодо якого службова особа наділена певними правомочностями щодо розпорядження ним шляхом використання дій інших осіб, яким таке майно ввірене чи знаходиться у їх віданні.
397
Постанови… — С. 205.