Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
Виникає питання, як мають кваліфікуватися дії власника (співвласників) підприємств, установ та організацій недержавної форми власності, які одночасно обіймають на таких підприємствах, установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, у разі привласнення чи розтрати ними майна таких підприємств, установ, організацій чи заволодіння їх майном?
Майно підприємства, установи, організації або є їх власністю, якщо вони недержавної форми власності, або ж закріплюється за підприємством на праві господарського відання (державне комерційне підприємство — ч. 2 ст. 74 ГК України) чи закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному у статуті підприємства (казенне підприємство — ч. 2 ст. 76 ГК України). Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство) (ч. 3 ст. 78 ГК України).
Власник підприємства недержавної форми власності не є власником його майна, а власником майна державних та комунальних підприємств є відповідно держава та територіальна громада. Власник підприємства недержавної форми власності, в тому числі і власник приватного підприємства чи одноособовий засновник товариства з обмеженою відповідальністю, в тому числі і той, який одночасно є і його службовою особою, розпоряджається не власним майном, а майном підприємства, яке є власником такого майна. Дії власника приватного підприємства, в тому числі і того, який виконує функції його керівника, якими ним присвоєно чи розтрачено майно підприємства або ж яким він заволодів шляхом зловживання своїм службовим становищем, підлягають кваліфікації за відповідною частиною ст. 191 КК, якщо таке майно обернено ним на свою користь чи на користь інших фізичних осіб.
Кримінально-правова оцінка незаконного витрачання службовою особою ввіреного їй чужого майна чи майна, що перебувало у її віданні, залежить від способу його витрачання, цілей, на які воно витрачене.
Витрачання майна шляхом його споживання самою службовою особою (споживання продуктів харчування, пально-мастильних матеріалів тощо) має кваліфікуватися як привласнення такого майна, а не його розтрата, оскільки майно обертається на користь службової особи. Розтрата матиме місце у випадках, коли чуже майно обертається на користь інших осіб (передається їм безоплатно чи за заниженою ціною, споживається ними тощо). Головне при цьому — треті особи повинні отримати майнову вигоду від використання такого майна або у вигляді одержання такого майна у володіння, або у вигляді уникнення оплати його вартості при його споживанні.
Витрачання службовою особою майна на цілі, не заборонені законом чи статутними документами підприємства, установи, організації, але на які воно може витрачатись за наявності певних умов, передбачених законом чи статутними документами, чи з дотриманням певного порядку, або в обсягах, що перевищують дозволені, наприклад його безоплатна передача іншим юридичним особам чи фізичним особам, використання для представницьких, презентаційних, рекламних тощо заходів, на оплату витрат по відзначенню днів народжень, на фінансування діяльності об'єднань громадян, в тому числі політичних партій, на придбання певних товарів за цінами, що перевищують нормативно визначені (дорогих автомобілів, меблів тощо), на незаконну оплату вартості навчання дітей співробітників, на незаконне надання кредитів, позик та ін., має кваліфікуватися як зловживання владою або службовим становищем, а не як розтрата службовою особою ввіреного їй майна чи майна, що перебувало в її віданні,
Головними розмежувальними ознаками злочинів, передбачених статтями 191 та 364 КК, є мотиви і мета вчинення дій, пов'язаних з використанням чужого майна чи розпорядженням ним. Для злочину, передбаченого ст. 191 КК, обов'язковим є корисливий мотив — одержання вигоди майнового характеру і мета — незаконно збагатитись чи збагатити інших осіб за рахунок обернення чужого майна на свою користь чи на користь інших осіб. При цьому має місце незаконне вилучення чужого майна із фондів підприємства, установи чи організації. Зазначені мотиви і мета не є обов'язковими для злочину, передбаченого ст. 364 КК, наприклад, коли майно незаконно витрачається на фінансування діяльності громадських організацій, політичних партій, на надання фінансової (матеріальної) підтримки здійсненню виборчої кампанії кандидату, політичній партії (блоку) тощо. Якщо такими діями підприємству, установі чи організації спричинені матеріальні збитки, які у сто і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то вони мають кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364 КК, а в разі, якщо такі дії міститимуть і ознаки іншого складу злочину, наприклад, передбаченого ст. 1591 КК, то вони мають кваліфікуватися за сукупністю — за відповідною частиною ст. 364 та ч. 1 ст. 1591 КК (примітка 1).