Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
У разі, коли при перевищенні влади або службових повноважень, вчиненому службовою особою, яка не є працівником правоохоронного органу, фізичне насильство полягало в катуванні, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 127 КК, вчинене охоплюється ч. 2 ст. 365 КК. Якщо катування містило ознаки злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 127 КК, дії службової особи необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ч. 2 ст. 127 і ч. 2 ст. 365 КК (див. п. 12 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" від 26 грудня 2003 р. № 15). Катування, вчинене працівником правоохоронного органу, кваліфікується лише за ч. 3 ст. 127 КК, а якщо воно призвело до загибелі людини — за ч. 4 цієї статті і додаткової кваліфікації за ч. 2 чи ч. 3 ст. 365 КК не потребує. Якщо при цьому вчинені і дії, передбачені ч. 2 ст. 365 КК, які не є катуванням (не охоплюються ст. 127 КК), вони підлягають кваліфікації і за ч. 2 чи ч. 3 ст. 365 КК.
Перевищення влади або службових повноважень, поєднане з незаконним позбавленням волі (ч. 1 або ч. 2 ст. 146 КК), кваліфікується за ч. 2 ст. 365 КК, а якщо таке позбавлення волі потягло тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 146 КК) — за ч. 3 ст. 365 КК. Вчинення цих злочинів організованою групою належить кваліфікувати за сукупністю ч. 3 ст. 146 та ч. 3 ст. 365 КК (абз. 2 п. 12 вказаної постанови ПВСУ).
Питання про відповідальність службової особи, яка перевищила владу або службові повноваження на підставі наказу чи розпорядження керівника, і це потягло шкідливі наслідки, вирішується з урахуванням вимог ст. 41 КК (див. п. 16 зазначеної постанови ПВСУ).
12. Коли службова особа перевищила владу або службові повноваження з метою запобігти шкідливим наслідкам, більш значним, ніж фактично заподіяна шкода, і їх не можна було відвернути іншими засобами, її дії як вчинені в стані крайньої необхідності відповідно до ст. 39 КК не можуть бути визнані злочинними (п. 15 постанови ПВСУ від 26 грудня 2003 р. № 15). Стаття 39 КК має застосовуватись і у випадках, коли заподіяна шкода дорівнює шкоді відверненій, оскільки перевищенням меж крайньої необхідності, згідно з ч. 2 ст. 39 КК, визнається умисне заподіяння шкоди правоохоронним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода. Не повинні визнаватись злочином і дії, пов'язані із заподіянням службовою особою шкоди правоохоронюваним інтересам, які об'єктивно є перевищенням влади або службових повноважень, якщо вони були вчинені в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети (ст. 42 КК). (Про вчинення дій у стані крайньої необхідності та в умовах виправдного ризику див. главу 3 розділу 1).
Примітка 1.
Перевищення влади або службових повноважень, на наш погляд, є різновидом зловживання владою або службовим становищем, тобто основні склади злочинів, передбачені ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 365 КК, за об'єктивними ознаками та ознаками суб'єкта співвідносяться між собою як загальний (ч. 1 ст. 364 КК) та спеціальний (ч. 1 ст. 365 КК).
Оскільки ж законодавець виділив перевищення влади або службових повноважень у окремий, самостійний склад злочину, необхідно визначити критерії розмежування зазначених складів злочинів.
Критерії розмежування зловживання владою або службовими повноваженнями та перечищення влади або службових повноважень були сформульовані у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. № 12 "Про судову практику в справах про перевищення влади або посадових повноважень" (Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000): Офіц. вид.: У 2 т. / За заг. ред. В.Ф. Бойка. — К.: «А.С.К.», 2000. — Т. 2: III. Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. IV. Постанови Пленуму Верховного Суду України з організаційних питань. — С.195) і без суттєвих, змістовних уточнень відтворені у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 "Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень". Звернувши увагу судів на те, що їм необхідно відмежовувати перевищення влади або службових повноважень від зловживання владою або службовим становищем, Пленум Верховного Суду України констатував, що при зловживанні владою або службовим становищем службова особа незаконно, всупереч інтересам служби використовує надані їй законом права і повноваження, а під перевищенням влади або службових повноважень, на думку Пленуму Верховного Суду України, треба розуміти: