Безмірна залежність
- Автор: Астра Лола
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Безмірна залежність». Краткое содержание книги:
— Звісно, йди. Бувай!
Ми попрощалися, і я продовжила займатися своїми справами. Приблизно через годину я написала йому і запитала, як справи, але він довго не відповідав, і я лягла спати.
Вночі, близько опівночі, мене розбудило його повідомлення. Воно було голосовим:
«Це просто неподобство, але все чудово. У мене по-іншому бути не може. Чекаємо».
Голос Іллі був втомленим. Бідолаха.
«Тримайся!» — написала я і знову заснула.
Вранці від Іллі звісток не було, хоча моє повідомлення він прочитав. Я трохи хвилювалася, адже не знала, відлетів він чи ні. Зайшла на сайт аеропорту і почала дивитися розклад. Дійсно, вчорашній рейс Іллі перенесли на першу годину дня. Що ж, це був момент істини: попрощається він зі мною чи ні?
Дивно, але Ілля не змусив на себе довго чекати і близько дев'ятої ранку, вже в іншому месенджері, він надіслав мені фото: він сидів у кафе і тримав у руці келих шампанського:
«Ось так годують в аеропорту. Королівський сніданок».
«Я ж казала, що все буде на краще», — написала я.
Ілля любив мене, однозначно, любив. Всі ці дні він був поруч, його реальний світ став і моїм. Ми були справжньою парою, яка все ділила разом.
Трохи пізніше він змінив аватарку в месенджері: його голова лежала на білій подушці, і він підпирав її своєю рукою. Його погляд був загадковим, на губах грала посмішка. Який же він був гарний!
«Ти просто красень!» — не втрималася я і написала йому. Дивно, я давно не писала йому так спонтанно: останні два місяці і навіть довше я намагалася контролювати всі свої слова і дії, але Ілля їхав, а я відчувала стільки ніжності до нього.
Була друга година дня, його рейс знову затримували, і я все ще не знала, коли він вилітає.
«Ти це про кого?» — відповів він несподівано.
«Про тебе, коханий! А ось і я!» — написала я і надіслала йому своє фото з букетом троянд у руках.
«Хм. А хто це тобі квіти дарує?»
«На роботі колеги».
«Зрозуміло, можеш більше нічого не казати. Який вже там я для тебе красень…»
«Іллюша, що ти! Просто фото красиве, я хотіла, щоб ти мною милувався, як я тобою».
«Ну, звичайно, давай, до побачення», — написав Ілля, але я не вірила, що він міг на мене образитися.
«Я кохаю тебе і сумую, а ти прощаєшся», — відповіла я, але Ілля більше не писав.
Через п'ять хвилин я вже почала хвилюватися, а ще через п'ять побачила відеодзвінок від Іллі. І незважаючи на те, що в цей час я йшла коридором свого підприємства і до мене підійшов начальник, я все одно відповіла на виклик і відійшла в сторону, показуючи всім, що зайнята.
На екрані телефону з'явився Ілля. Я миттєво торкнулася своїм вказівним пальцем до губ, показуючи йому, щоб він говорив тихо. Але Ілля і так мовчав, він сидів у літаку, а чув мене через навушники.
— Ти вже вилітаєш? — запитала я.
— Уже, — він посміхнувся і послав мені повітряний поцілунок. — Зараз злетимо, — він піднявся з місця і показав мені салон літака.
— Люблю тебе, милий. Гарного тобі відпочинку. Насолоджуйся життям. Буду сумувати, — я помахала йому рукою, посилаючи десятки поцілунків, а Ілля ніжно посміхався і щось шепотів одними губами, доки зв'язок не перервався.
О, диво! Це було навіть прекрасніше, ніж я могла собі уявити. Ілля зателефонував мені з літака. З усіх близьких йому людей цю коротку мить він розділив зі мною. Отже, я була для нього особливою, а може, й єдиною. Він зробив мені сюрприз. Впевнена, що він з самого початку планував так зробити. Я відчувала, що ми з Іллею після зустрічі стали ще ближчими, він розкривався переді мною. Можливо, зустріч з батьками допоможе йому визначитися, а розлука зі мною зміцнить його кохання. Може, після повернення до Німеччини Ілля стане більш серйозним і захоче побудувати зі мною справжні стосунки.
А поки я могла спокійно готуватися до новорічних свят, не чекати від Іллі повідомлень, дзвінків. Хіба що на Новий рік, адже він обіцяв мене привітати. Нам потрібен був час, щоб зробити наше кохання ще міцнішим.
Частина друга
Наступного дня я спокійно працювала, сподіваючись, що нарешті буду зосереджена на роботі. Я вважалася одним з кращих працівників, але починаючи з літа вічно витала в хмарах, мені важко було зібратися з думками, у мене практично ніколи не було сили працювати якісно і швидко. Тепер настав час знову повернутися до ладу.
Після обіду, коли я дійсно вже втягнулася в робочий процес, мій телефон завібрував.
«На жаль, не втримався», — надійшло повідомлення від Іллі. Я завмерла. Він написав мені в тому месенджері, де останнього разу я написала йому підбадьорююче повідомлення «Тримайся». І ось тепер він відповів, даючи мені тим самим зрозуміти, що він уже вдома і все добре.