Безмірна залежність
- Автор: Астра Лола
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Безмірна залежність». Краткое содержание книги:
Але ж… я хотіла відпочити. А тепер мені знову треба було чекати, адже на це повідомлення я не могла не відповісти.
«Так і знала, що одразу підеш в загул», — написала я жартівливо, і знову повернулася до звичайного стану очікування. Але Ілля мені так і не відповів.
Весь день він мовчав, а мені чомусь було неспокійно на душі. Після його повідомлення я знову почала чекати і тепер боялася, що Новий рік буде зіпсований. Залишалося сподіватися, що більше він не буде мені писати, і до свят я заспокоюся.
Дивно, чому я не раділа його вчорашньому повідомленню, адже воно свідчило про те, що він пам'ятає про мене? Але, напевно, мені було б легше, якби Ілля просто написав мені «Люба, я прилетів, все добре», а я б відповіла «Відпочивай, коханий» і нічого не чекала б у відповідь. Але тепер я постійно перевіряла, чи прочитав він моє повідомлення, чи був у мережі, замість того, аби займатися своїми справами.
У мене в гостях були подруги, і я зізналася їм, що їздила до Іллі. Вони були дуже здивовані, тому що до цього дня вважали Іллю негідником, який знущається з мене, а тепер вони не знали, що й гадати. Я поділилася з ними своїми переживаннями з приводу того, що Ілля зникне або не захоче кардинально змінювати своє життя, щоб бути разом, але хіба могли вони мені чимось допомогти?
Коли вони пішли, я знесилена лягла на диван і включила пісню, під яку плакала від щастя в обіймах Іллі.
Мій телефон завібрував. Ілля надіслав мені фото з Тюмені: він був в якомусь спортивному залі, а на одному з фото я побачила на його руках браслетики, які подарувала при зустрічі. Від щастя у мене запаморочилося у голові.
«Коханий, ти надів мій подарунок! Це так мило. Обожнюю тебе», — написала я і надіслала йому своє фото з корпоративу, який відбувся на моїй роботі в п'ятницю.
Весь вечір я милувалася Іллею. Він пам'ятав про мене — це головне.
Я була на роботі, коли о десятій ранку отримала від нього відповідь:
«Що це за люди поруч з тобою? А ти у мене красуня. Залікове фото».
Я посміхнулася:
«Це просто мої колеги на корпоративі. А я сумую за тобою і цілую багато, багато разів».
Я намагалася писати кожне повідомлення як побажання і не ставити зайвих запитань, щоб не боятися не отримати відповідь. Я вже давно звикла до того, що Ілля не відповідає на питання, він їх ставить, він не з'являється тоді, коли мені потрібен, а тоді, коли я потрібна йому. Я прийняла це, я кохала його таким, яким він є, тому не ображалася на нього, а щоб уникнути переживань і страждань, намагалася контролювати, що і коли я пишу йому. Тому ніяких запитань, тільки ніжні любовні повідомлення.
Я навіть здивувалася, коли ввечері Ілля мені знову написав:
«Скільки?» — він мав на увазі, скільки разів я його поцілую.
Я вирішила зробити йому приємне і надіслати своє фото, але зробити його теплим, затишним, щоб Ілля захотів бути поруч. І ось що вийшло: на фото було видно мої ніжки на дивані і те, як я тримаю чашку гарячого чаю, а на чашці були намальовані червоні губки; в кадрі також було видно прикрашену новорічну ялинку і телевізор, по якому показували його улюблене гумористичне шоу.
Я надіслала йому це фото зі словами: «Не вистачає тебе поруч», — і весь залишок дня відчувала радість від того, що подарувала Іллі частинку свого тепла.
Я відчувала якесь дивне почуття: ніби між мною та Іллею виник невидимий зв'язок. Я прокинулася посеред ночі, близько п'ятої ранку, і увімкнула інтернет. На мессенджер одразу надійшло повідомлення від Іллі. Відкрила його і побачила, що Ілля онлайн і пише мені ще. Дивно, що я прокинулася саме тоді, коли він мені писав.
«Мені потрібно дуже багато поцілунків, — написав він, а потім додав, — і без зупинки».
Я посміхнулася і поцілувала екран телефону. До підйому на роботу залишалася ще година, і я вирішила поспати. Але через півгодини мене знову розбудив звук вхідного повідомлення. Воно було голосовим:
«Кохана, ти вже й ялинку прикрасила? Моя ж ти Снігуронька, а я твій Дід Мороз».
Тут я вже не змогла більше спати, і до самого дзвінка будильника слухала його голос, а потім написала:
«Яке ж щастя прокидатися під твій голос. Ти справжній чоловік, тому буду цілувати тільки тебе».
Відповіді в цей день я вже не очікувала, але коли прийшла на роботу, то виявила її: