П'ята Саллі

Вираз його обличчя продемонстрував, що я його образила.

— Вибач, Роджере. Це було нечесно.

— Частково ти маєш рацію.

— Ти маєш на увазі, що все одно це ризикована справа.

— Так.

Прийшла Меґґі з відеокасетою, й Роджер засунув її в отвір монітора. Я не могла зібратися з силами й подивитися на це. Тоді почула голос: грубий, низький, незнайомий, який плювався непристойностями. Я прикрила вуха долонями та заплющила очі. Але звук долинав, тож я повільно відвела руки та глянула на екран.

Обличчя, яке мені снилося та яке я ніколи не бачила в ролі керівника мого тіла, викривилося через лють, очі, які палали. Вона говорила: «Коли я виберуся з цих шкіряних браслетів, я вирву тобі очі, ти, довбаний сучий сину! Все, чого тобі хотілося, — це використати її, трахнути її. Думав, можеш ізолювати мене та знищити. Ну й дурень же ти. Я вб’ю тебе, коли ти найменше цього очікуватимеш. А тоді я вб’ю Саллі».

«І що станеться з тобою, Джинкс?»

«Тоді я стану вільною, як вітер».

«А ще ти помреш».

Вона засміялась. «Я вірю в потойбічне життя, Еш. Я — дитя диявола, а моя душа проникне в когось іншого. Як бачиш, я тільки розум, тільки уява, я не скута фізичним тілом. Коли її оболонка помре, знайду іншу… а тоді ще іншу… Я, можливо, й народилася тут, та завжди хотіла подорожувати. Відьми живуть вічно. Мене спалили в Салемі[119], а я відродилася в її тілі».

Я відчувала одразу огиду й була вражена. Було неймовірно бачити, як мій двійник палає ненавистю, вивергає з рота таку гидоту. І я зрозуміла, що мушу взяти на себе вину. Щоб уникнути болю, я створила монстра зі своєї уяви, а тоді відкинула її. Вона приймала покарання, несла найважчу ношу брехні, лицемірства та садизму від інших людей. Коли вона говорила про власну самотність та страждання, я відчула, як мої очі заповнюються слізьми. Знаю, це звучить по-дурному, та я хотіла пригорнути її до себе та сказати: «Тобі більше не потрібно ненавидіти та жити в самотності». Я мусила загладити свою провину перед нею.