Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
ПРОЩАЛЬНИЙ ПОЦІЛУНОК
Роздавсь гудок.
Прощальний поцілунок
І всі залишили перон,
А ти стояла у віконці
Й це все було, неначе – сон.
16.11.2013 р.
ПРО ПАРТІІ
Колись була партія ідей,
А зараз, вибачте, – бандитів і б..дей.
27.11.2013 р.
КОХАНІЙ ЖІНЦІ
Весь час я думаю про тебе
Як про найкращу в світі мить,
Коли мені вдалось, нарешті,
Твій погляд, люба, зупинить.
Я не кривив тоді душею,
Коли відверто вам сказав:
Що я хотів би бути з вами,
Але на це не маю прав.
27.11.2013 р.
ВАСИЛЮ ФЕДОРОВУ
Як в джерелі вода – поезія у тебе,
Всю б її випив я до дна,
Бо та поезія, як небо,
Де вічно – літо і весна.
Як в джерелі вода – поезія у тебе,
Я б її вічно пив і пив,
Бо та поезія, як небо,
Де стільки блискавок і злив.
Як в джерелі вода – поезія творця,
Яку б у жаркий день я пив би без кінця,
Вона, немов безмежне небо,
Весь час притягує до себе.
10.11.2013 р.
ЯКЩО ВІН НА ПРЕСТОЛІ
Якщо він в руки взяв посох,
То він вже думає – що Бог.
27.11.2013 р.
КОЛИ РУБАЛИ БЕРІЗКУ
Коли сусід рубав берізку,
У мене плакала невістка.
Ну що про цих людей сказати?
Таких потрібно – убивати.
27.11.2013 р.
КОЛИ ЗНІМАЛА САРАФАН
Таку як ти, моя красуне,
Хто б з нас, скажи, не захотів?
І я б з тобою на край світу,
Щоб не старий був – полетів.
Бо коли я дивлюсь на тебе
Стає якимось інший світ:
Співає гай, співає небо,
Немов мені сімнадцять літ.
Й куди не гляну – квіти й квіти,
А над полями голуби,
А в квітах галасують діти,
Й шукають в квітах тих гриби.
Й весь час та мить переді мною,
Як ти знімала сарафан,
Й від того, що тоді побачив –
В душі ще й досі ураган.
Оце б таку як ти, кирпата,
Нехай Боги мене простять!
Щоб міг тебе поцілувати –
То вже й не гріх би помирать.
16.11.2013 р.
МОЄ ПОВІТРЯ
Будь то зима, чи тепле літо,
Будь ти повія – все одно,
Для мене ти – як свіжий вітер
Як синє небо і кіно.
Про тебе тільки я і мрію,
Як про вершину почуття,
Бо де б знайшов таку Марію
В якій – усе моє життя?
І хай хто хоч метає стріли,
І хай хоч кат мене трясе,
Для мене ти – як свято ліри,
Й цим словом сказано – усе.
О як же, люба, хочу літа
Й ковточок – свіжого повітря!
15.11.2013 р.
НАВІЩО ТАКИЙ БОС?
Не вірю в те що бос – від Бога,
Бо щоб такий був Бог, як бос,
То нащо він такий нам треба,
Щоб тільки гавкав, як барбос?
14.11.2013 р.
КЕТЯГИ
Ти розцвіла, немов «піони»,
Й від тебе йде таким теплом,
Мов в пазусі розкрились «грони»,
Що манять – медом, і вином.
От би в ту пазуху забратись,
Де ти ховаєш Божий скарб,
І ним до ранку любуватись,
В той час, коли ти – будеш спать.
Ти розцвіла, як літом небо,
Й від тебе йде таке тепло,
Що так і хочеться до тебе
Щоб пить твій мед й хмільне вино.
О, як я хочу того щастя,
Яке для мене, мов магніт,
Й в тобі відчути стільки ласки,
Скільки мені сьогодні літ.
О, миленька моя принцесо,
О, мій завжди вишневий цвіт!
О, як же хочеться до тебе,
Навіть коли вже стільки літ.
15.11.2013 р.
ЩОБ БОГ ТЕБЕ ПРИСЛАВ ДО МЕНЕ
От би ту красу що в тебе
Бог прислав на ніч до мене.
Уявляєш? – я до феї,
Щоб робив до ранку з нею?
– Щоб робив? – до хлопця фея, –
Те, що й інші роблять з нею.
14.11.2013 р.
ЯКЩО НЕМА ГРОШЕЙ
Скільки в нас невинно убієнних
Й досі під берізками лежать,
Ще з часів тих сталінських, воєнних,
Що вождів не стали поважать.
Скільки сліз пролито матерями,
Дітками, чекаючи батьків,
Поки в галіфе ті шматували
Їх синів, дядьків, чоловіків.
Я й сьогодні згадую ті роки,
Як мені ще не було й п’яти,
Як по селах в хромових чоботях
Бігали двоногі ті – вовки.
Як оті опричники в кокардах,
Всі вони від імені вождів,
Нищили наш генофонд народу,
Бо боялись наших кулаків.
Чую й досі крики ті і зойки,
Плач таких як сам, і матерів,
Навіть по садках кричали сойки,